2Кр.3,12–18: «Ми ж усі, мов дзеркало, відкритим обличчям віддзеркалюємо Господню славу й переображуємось у Його образ»
Християнство від самих початків було і є не тільки проголошенням
Доброї новини, а й явленням віри через самих християн. Як і Мойсей, про
якого згадує апостол, після перебування з Господом настільки сіяв, що
інші не могли подивитись на нього, так само і християни мають бути
відображенням божественної слави.
Світ, завжди і, певно, особливо саме тепер, потребує цього
сяяння. Бог потребує своїх свідків. Якщо ми не сяємо, якщо ми і наше
життя не вказуємо на Господа, то ми вказуємо на щось інше. Образ Божий є
у кожній людині. Але людина або дає цьому образові виявитись і засяяти,
або ж ні.
Частіше ми дозволяємо, щоб життєві проблеми і клопоти цей образ прикривали. Стараймося
щораз більше докладати зусиль, щоб Образ Господній, на образ і подобу
Якого ми сотворені, віддзеркалював славу нашого Творця.
***
Лк.6,1-10: «Син Чоловічий – Владика і суботи»
У релігійному житті ми звикли виконувати ті чи інші практики,
постанови. Виконуючи їх, витворюємо певний тип наших стосунків з Богом.
Часто ми не усвідомлюємо, що це лише засоби, які провадять нас до
Бога й не мають жодної цінності самі в собі. Ми можемо їх змінювати,
адже для кожної людини вони є інакшими.
Господь є нашою єдиною метою, а все інше – засоби, які застосовуємо, щоб до Нього наблизитися.
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар