Святих мучеників Євлампія і Євлампії, сестри його
Тропар, глас 4: Мученики Твої, Господи,* у страданнях
своїх прийняли вінець нетлінний від Тебе, Бога нашого, * мавши бо
кріпость Твою, вони мучителів подолали, * сокрушили і демонів
зухвальства безсильні. * Їх молитвами спаси душі наші.
Кондак, глас 3: Хоробрих мучеників і братів по плоті, *
мудрого Євлампія і Євлампію вшануймо: * вони бо пребеззаконних лукаві
вчинки посоромили силою Розп'ятого; * тому і явилися мучеників славою і
похвалою.
Діялося це в Никомидії, в часи Максиміяна, лютого мучителя
християн. Мов водицю проливав він християнську кров, все нові мученики
віддавали своє життя за Христа Спасителя, затерпали руки катів від
їхньої бісівської роботи, а число вірних росло, з кожної краплі невинно
пролитої християнської крови народжувалися нові слуги Христової віри.
Багато
християн ховалися в недоступних місцях, і добре робили. Бо одне іти на
муки з примусу, тоді Господь Бог дає свою силу і поміч, а що інше
добровільно наражатися на них, не маючи певности, чи вистачить сили
знести всі тяжкі страждання. “Дух бадьорий, але тіло кволе!” (Мр. 14,
38), – сказав сам Спаситель. Були випадки, коли святі мученики
добровільно ставали перед судом поган, як, наприклад, свята Євлампія,
але діялося це з Божого натхнення. Серед тих, що переховувалися поблизу
Никомидії, були Євлампій, юнак славного роду, і його сестра Євлампія.
Одного
дня прийшла черга Євлампія іти за хлібом. Коли на брамі міста він
побачив царський наказ мучити християн, то зірвав його, а погани, які це
бачили, накинулися на нього і повели його до мучителя Максима. Той
хотів облесними словами схилити юнака, щоб він зрікся святої віри, і
велів завести його до поганської божниці. Коли святий Євлампій став у
божниці, глянув на бовванів й ознаменував себе хресним знаменням,
сказавши голосно: “Іменем Христа Спасителя, падайте на землю і
розбийтеся в порох!”
В ту ж хвилю поганські боввани впали і
розбилися, а багато з поган стали кричати: “Великий є Бог
християнський!” Розлючений мучитель наказав тоді жорстоко побити святого
Євлампія. А святий мученик переносив усі муки терпеливо і молився до
Бога, щоб дав йому силу довести до кінця цей славний подвиг.
Враз
перед мучителем стала сестра Євлампія і, пригорнувшись до свого брата,
сказала: “Чи не одної матері ми діти? Не одна грудь нас викормила? Чи в
не одного Бога навчила нас вірити наша мати? Тоді чому, коли ти
страждаєш, я маю бути обділена цього щастя? Та ж і я хочу вмерти за
Ісуса, бо я християнка!”
Здивувався натовп, почувши ці слова з
вуст молодої слабосилої дівиці. Мучитель наказав їх стяти мечем. Коли
мучеників привели на місце, де вони мали віддати своє життя за Ісуса,
тоді свята Євлампія припала на коліна і в ту хвилю душа її разом з
молитвою полетіла до неба. А святий Євлампій нахилив свою голову від
меч, і так двоє святих мучеників отримали вінець вічної слави. Сталося
це близько 303 р. їхня смерть навернула близько двісті поган, вони
прилюдно визнали свою віру в Ісуса Христа і всі прийняли мученицьку
смерть.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких
Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає".
Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар