2Кр.7,1–10: «Велике довір’я маю до вас, вельми пишаюся вами»
У нашому людському житті дуже важливою є довіра, коли нам хтось
довіряє, ми ніби сповнюємось тоді силою і бажанням робити добро. Однак
ми ж часто в нашому житті не довіряємо людям, є дуже мало осіб, яких ми
вважаємо повністю вартими довіри. Бачимо, що Господь через свою смерть і
воскресення повірив у нашу досконалість, помер за нас, коли ми ще були
грішниками.
Ця довіра, яку має до нас Ісус, завжди нам дає це натхнення
приходити до Бога. Так само має бути в наших стосунках з іншими людьми. Не
біймося довіряти, не біймося, що нашою довірою хтось скористається. Бо
навіть якщо й так, то знайдуться й ті, кого вона окрилить, будьмо певні,
що наша довіра дасть іншим наснагу ставати кращими!
***
Мр.1,29-35: «Вийшов і пішов на самоту й там молився»
У Євангелії сказано, що Христос після зцілення Симонової тещі та
недужих і біснуватих іде на молитву. Нам людським розумом тяжко
усвідомити, для чого Христові була молитва, адже Він перебував у сталій
єдності з Отцем. Однак це пізнавати й розуміти – справа тих, хто живе
глибшим духовним життям. Богослови можуть дискутувати на цю тему, а для
нас же це дуже важливий практичний приклад.
Життя постійно ставить перед нами різноманітні ситуації,
труднощі, тож завжди маємо певні успіхи або невдачі. Бачимо, наскільки
ми, люди, стаємо нездатними, неспроможними самотужки все подолати, дати
собі раду. Молитва є місцем, де ми зустрічаємося з Богом, сповнюючись
усім тим, чим володіє Господь. Так само, як, маючи з кимось справу,
стаємо подібні до нього, так і коли ми близькі до Бога, то уподібнюємося
до Нього. Тому дуже важливою є молитва – зустріч із Господом, сповнення
Божою силою, для того щоб прямувати через різноманітні обставини життя.
Людина дуже крихка, слабка; кожен з нас це бачить і пізнав на власному досвіді. Лише
божественною силою можемо йти по життю, а цю божественну силу найбільше
черпаємо в нашій молитві – у нашій зустрічі з Богом.
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар