2Кр.5,10–15: «Щоб ті, що живуть, жили вже не для самих себе, а для того, хто за них умер і воскрес»
Ми завжди щось робимо для себе. Вчилися ходити і розмовляти для
себе, вчились у школі, щоб в цьому житті щось досягнути і здобути, тепер
працюємо з ранку до вечора, знову для себе, будуємо будинки, купуємо
квартири, авто, це все для власного комфорту. Чи часто в нас з’являється
усвідомлення того, що Бог нас поставив саме на цьому місці, щоб ми
служили для інших, що Бог чекає саме цього від нас.
Який був би інакший світ, коли б усі люди були цього свідомі, що
мають не лише для себе самих жити, але і для інших служити, а остаточно
служити для Бога. Бо коли Господь нас поставив на якомусь місці, Він
розраховує на нас, Він очікує щось від нас. Тож погляньмо самі на себе і погляньмо на обставини навколо себе. Як ми могли б послужити Богові і ближнім.
***
Мр.1,9-15: «І голос ізлинув з неба: “Ти єси Син мій любий, у Тобі – моє уподобання”»
Христос для нас є іконою Отця, являє Отця, який був від віків. Ісус Христос прийшов, щоб виконати свою місію спасіння людства.
Водночас кожен із нас, будучи створеним на образ та подобу Божу,
також є іконою, яка мала б являти Бога. Святі показують нам Бога,
являють Його, бо зуміли усвідомити собі, що їм уже дароване життя вічне і
вони почали тим вічним життям жити, почали усвідомлювати ту велич, якою
вони можуть жити, і велич Бога, якого вони можуть являти.
Це дуже важливо для кожного з нас – усвідомлювати свою велич у
Бозі, свою особливість, специфічність, неповторність свого покликання.
Кожен з нас має свою місію, важливу й дану самим Богом.
Часто в нас виникає почуття меншовартості, неповноцінності. Тому
потрібно пам’ятати про вартісність свого життя, яке ми отримали від
Бога. Пам’ятати про те, що Бог на нас покладається і дає нам
спроможність робити багато великих речей, що ми бачимо на прикладі
святих.
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар