1Кр.9,2–12: «Ви, у Господі, є достовірним доказом мого апостольства»
У чому феномен голошення Слова Божого. Що апостоли, досвідчивши
цю зустріч із Господом, передавали цей свій досвід іншим. І так цей
досвід ставав і особистим, і спільним. До того ж, новонавернені були
свідченням правдивости того досвіду.
Апостоли тішились тими учнями, які були достовірними доказами
апостольства і для інших, і для них самих. Чи так відбувається в нашому
житті? Чи ми можемо тішитись тим, що хтось навколо нас є доказом того,
що ми свідчимо про Бога. І якщо ні, тоді живімо свято і проповідуймо Господа гарячіше своїм життям!
***
Мт.18,23-35: «Отак і мій Отець Небесний буде чинити вам, якщо кожний з вас не прощатиме братові своєму з серця свого»
Кожний з нас завжди очікує певного милосердя, розуміння,
доброзичливості від інших людей, але цього самого очікують й інші від
нас.
Ми всі, люди, дуже подібні. Ми часто вимогливі до інших, кожному
порахуємо всі його провини, усі його недоліки, вади. Можна сказати, що
ми є фахівцями з учинків інших, прокурорами для інших, а себе дуже часто
виправдовуємо, є адвокатами для себе. Може, ці аргументи певною мірою
видаються нам слушними, проте Господь учить нас: чого ми хочемо, того й
інші хочуть, чого ми не хочемо, того й інші не хочуть.
Отож, уміймо подивитися на себе, запитати себе: чого я прагну, чого очікую, чого сподіваюся від інших? І саме те, чого я очікую, маю почати чинити іншим – тоді й інші точно те ж будуть чинити щодо мене.
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар