2Кр.4,13–18: «Ось чому ми не втрачаємо відваги: хоч наша
зовнішня людина занепадає, однак наша внутрішня обновлюється день у
день»
Ми часто собі ідеалізуємо християнське минуле, але і там були
свої плюси, і мінуси, і в середовищі апостолів, і зовні. Але християни
ніколи не втрачали відваги, вони ніколи не опускали рук. Вони розуміли,
що будь-які обставини – сприятливі для духовного зростання. Можна
сказати, коли йде хтось за Ісусом Христом і проповідує Його, то для
нього супротивний вітер завжди буває попутним вітром.
Намагаймося менше звертати увагу на зовнішні обставини, що б не
діялось і не відбувалось, будьмо певні того, що в кожних обставинах
можемо зростати духовно, перемінюватись і свідчити про Бога. І без
сумніву, Бог передбачив усе, що відбувається, і знає, що все вийде на добро для Його Церкви і кожної християнської душі!
***
Мт.24,27-33; 42-51: «Чувайте, отже, бо не знаєте, якого дня Господь ваш прийде»
Знаємо, що в перших роках християнства учні, апостоли завжди
очікували другого приходу Господа. Тепер лише час від часу, хоч, правду
кажучи, такого майже не трапляється, люди говорять про свій відхід до
вічності. Тим більше ніхто практично не згадує про другий прихід Господа
нашого Ісуса Христа й не очікує на нього.
Проте Господь завжди приходить у наше життя, і тому дуже важливо
бути відкритим на те, щоб пізнавати цю Божу присутність. Бог є завжди.
Річ у тім – наскільки ми цю Божу присутність можемо для себе відкривати і
нею жити.
Наш відхід до вічності, наша смерть буде лише підтвердженням
того, що ми вибрали й чим жили. Якщо ми жили ціле життя без Бога, то
смерть – підтвердження, що так буде вічно. Коли ми своє життя прожили з Богом та перебували з Ним, то так буде й у вічності.
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар