Передпразденство Преображення Господа нашого Ісуса Христа
Тропар Передсвяття, глас 4: Ідімо назустріч Христовому
перебраженню,* світло торжествуючи, вірні, це передпразденство,* і
кличмо:Надійшов день Божої радости,* восходить на гору Таворську
Владика,* щоб засяяти красою Свого божества.
Кондак Передсвяття, глас 4: Днесь божественним переображенням уся людська істота божественно сіяє,* радісно кличе:* Переображується Христос,* спасаючи усе.
Христова Церква приготовляє нас до завтрашнього торжества. Ми
повинні гідно зустріти празник Преображення Господа нашого Ісуса Христа.
Пригляньмося до своєї душі і поспитаймо себе, чи гідні ми ввійти у дім
Божий і воздати славу нашому Господу? Бо якщо ми сповнені гріха, то
спішімо до церкви, щоб вимолити собі дар покаяння і приступити до
сповіді. Пам’ятаймо, що лиш той може оглядати Христа прославленого, хто
має чисте серце і хто з грішного чоловіка преобразився у праведного.
У той самий день
Святого мученика Євсигнія
Тропар, глас 4: Мученик Твій, Господи, Євсигній,* у
стражданнях своїх прийняв вінець нетлінний від Тебе, Бога нашого,* мавши
бо кріпость Твою, він мучителів подолав,* сокрушив і демонів
зухвальства безсильні.* Його молитвами спаси душі наші.
Кондак, глас 4: Мученика Євсигнія возхвалімо,* бо він
вчинив марною оману силою Христовою,* і віру прояснив,* перетерпівши
муки за істину,* і викрив бездумність мучителів,* прийнявши вінець
перемоги з Божої десниці.
Упродовж 60 років святий Євсигній був воїном. Він служив у
війську за імператора Диоклетіяна і Максиміяна, і за Костянтина
Великого, бачив хрест, що об’явився усім воякам. Бачив, як Христова віра
перемагала ворога і супостата та сонцем ясним засяяла для всього світу.
Покинувши службу, Євсигній оселився в Антіохії. Та сів на трон Юліян
Відступник, окаянний мучитель Христової Церкви, і почав переслідувати
християн. Коли він прибув до Антіохії, то перший, кого погани поставили
перед його судом, був святий Євсигній. Святий не злякався імператора, бо
ж знав їх багатьох і за всіх проливав свою кров. Він прилюдно ганьбив
Юліяна за його відступництво, згадав про святого імператора Костянтина,
навіть у слід якого окаянний Юліян не гідний був вступити. За це
імператор наказав стяти його мечем, і старий стодесятилітній воїн Христа
Спасителя віддав Богу свою душу й отримав найбільшу нагороду – вінець
мученика. Сталося це 362 р.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська
Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів,
Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар