Святих апостолів Сили, Сильвана і тих, що з ними
Тропар, глас 3: Хор п’ятичисельний апостолів Христових
піснями возхвалімо, Силу, Силуана, Крискента, Андроніка з Епенетом, бо
вони ідольську оману викрили і, невірних у віру вловивши, моляться
неустанно за всіх, які пам’ять їх величають.
Кондак, глас 4: Галузками явились ви Христового винограду,
грона плідні, мудрі, у чеснотах, вино нам спасіння виливаючи, яке
приймаючи, радістю сповняємося, святкуючи всечесну вашу пам’ять, в час
якої моліться за відпущення гріхів наших, Господні апостоли.
Святий апостол Сила був одним з 70-ти учнів Христа Спасителя.
Вперше про нього згадується в Діяннях апостолів (див. Ді. 15, 22), коли
після Собору в Єрусалимі його разом з Юдою відправили супроводжувати
святих Павла і Варнаву в дорозі до Антіохії. У цьому місті Сила
затримався на довгий час, а потім разом зі святим Павлом вирушив в
апостольську подорож.
Вони пройшли Сирію і Киликію, засновуючи всюди Церкви, і прийшли
до Дерби і Лістри, де взяли зі собою святого Тимотея. Уся ця подорож
описана в житії святого апостола Павла. У Филиппах Силу і Павла схопили і
посікли різками, а потім кинули до в’язниці. Тоді Бог учинив чудо:земля
захиталася і всі двері самі відчинилися. Потім обидва апостоли
навернули сторожа в’язниці. Вірогідно, що святий Павло призначив його
єпископом Коринту ще до подорожі до Риму. Помер святий апостол Сила у
глибокій старості природною смертю.
Про святого Сильвана у своєму Першому посланні згадує апостол
Петро, називаючи його “вірним братом” (див. Пт. 5, 12). А в Другому
листі до коринтян про Сильвана згадує Павло, що разом з ним і Тимотеєм
проповідував у Коринті (див. 2 Кор. 1, 19). Згідно з грецькими
джерелами, Сильван (що був єпископом в Солуні) і Сила – дві різні особи,
а згідно зі святим Єронімом, Сильван і Сила – це одна особа.
Святого Крискента згадує апостол Павло у Другому листі до
Тимотея, коли його просить, щоб прибув до нього, бо всі близькі йому
розійшлися, зокрема Крискент пішов у Галатію (див. 2 Тм. 4, 10). Святий
Крискент був єпископом Халкедону. Є згадки, що він проповідував Боже
слово і в Галії (тепер це Франція), де заснував християнську громаду в
Вієні і настановив єпископом свого учня Захарію. Потім повернувся до
Галатії, де в часи цісаря Траяна помер мученицькою смертю.
Про святого Епенета згадується у Посланні до римлян:“Вітайте
Епенета, улюбленого мого, що є первісток Ахаї для Христа” (Рим. 16, 5), –
це означає, що він перший у тих краях повірив у Христа Спасителя.
Згодом святий Епенет став єпископом Картагени.
У той самий день
Святого мученика Йоана, воїна
Було це в часи Юліяна Відступника. Просякла християнською кров’ю
земля, в’язниці заповнили святі ісповідники та мученики. За наказом
імператора було також ув’язнено сотника Йоана за те, що допомагав
християнам, бо ж і сам він був християнином. Його у кайданах повели до
Царгорода, а дорогою з ним поводилися дуже жорстоко. В Царгороді його
кинули у в’язницю, аж до повернення імператора, який тоді воював з
персами. У в’язниці святий Йоан боровся з різними спокусами, що нападали
на нього. Йому перед очима поставали розкоші світу, а він молився день і
ніч, осіняв себе знаком святого хреста і, поборовши душевного ворога,
готувався до мученицької смерти.
Але не так сталося, як гадалося. Юліян Відступник загинув на полі
битви; на його місце став щирий християнин імператор Йовіян, він відкрив
брами в’язниць, ісповідники вийшли на волю. Тепер Йоан цілковито
віддався самітницькому життю, усе своє майно роздав бідним, а сам у
чистоті, в молитві, постах і добрих ділах закінчив своє життя. Перед
смертю попросив, щоб поховали його на місці, де хоронять бідних. Волю
святого виконали. Згодом, через багато років, тіло святого мученика
знайшли нетлінним. Мощі святого Йоана воїна перенесли до Царгорода і
поховали в церкві святого Йоана Богослова, а Бог прославив їх численними
чудами.
У той самий день
Святої мучениці Юліти
Житіє святої Юліти, зокрема про її мученицький подвиг, розповідає
святий Василій Великий у похвальній бесіді, яку виголосив у роковини її
смерти. Була Юліта багатою, знатного роду, чесною і дуже побожною
християнкою з Кесарії Кападокійської. Один поганин загарбав частину її
майна, а коли дійшло до суду, то оскаржив її в тому, що вона сповідує
Христову віру. А тоді християни були позбавлені усіх прав, для них не
було суду, а їхні маєтки вільно було грабувати. Суддя пригрозив Юліті,
щоб зреклася своєї віри, бо інакше втратить увесь свій маєток і отримає
присуд – смерть. Але свята відповіла з гідністю, що пасувала слузі
Христа Спасителя. За це її було засуджено на спалення живцем. Присуд
свята Юліта прийняла з великою радістю. До плачучих жінок, що були з
нею, вона звернулася з гарячим прощальним словом, закликавши їх охоче
приймати за Христову віру всі терпіння. І сама ввійшла у призначене для
неї багаття. А полум’я, як колись святого Полікарпа, неначе ослоною
оточило святу Юліту і не торкнулося її тіла навіть тоді, коли душа
мучениці вже полинула до неба. Тіло святої поховано в найкращій церкві
міста, а Бог прославив мощі святої мучениці численними чудами. Зокрема,
за заступництвом святої Юліти гірка вода у криницях міста перемінилася у
солодку. Нехай же їй буде вічна честь і слава.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська
Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів,
Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар