Успення святої Анни, матері Пресвятої Богородиці
Тропар, глас 4: Життя родительку – чисту Богоматір* в
утробі носила Ти, богомудра Анно.* Тому, у славі радіючи, нині
переставилася Ти до небесного прийняття,* де житло тих, що веселяться,*
просячи прогрішень прощення* для тих, що в любові Тебе почитають,
присноблаженна.
Кондак, глас 2: Прародичів Христових пам’ять празнуємо,* з
вірою просячи їх помочі,* щоб ізбавилися від усякої скорби всі, що
кличуть:* Бог наш з нами, що їх прославив, як і благоволив.
Святий Йоаким походив з коліна Юди і був потомком царя Давида.
Свята Анна, його дружина, була дочкою священика Маттана і Марії, його
жінки. Маттан і Марія мали три дочки:Марію, Совію та Анну. Марія вийшла
заміж і народила двох дочок:Саломію і Марію. Совія вийшла заміж і
народила Єлисавету. А Анна вийшла за Йоакима і стала матір’ю Пречистої
Діви. Отож Саломія і Марія були рідними сестрами, дочками Марії, і
внуками Маттана і Марії. А для Єлисавети, доньки Совії, і для Пречистої
Діви Марії, доньки Анни, Саломія і Марія були двоюрідними сестрами.
Саломія вийшла заміж і мала двох синів:Якова Зеведея і Йоана
Євангелиста. Марія (рідна сестра Саломії) вийшла заміж за Клеопу і мала
двох синів:Якова і Йосифа. Єлисавета вийшла заміж за Захарію і мала сина
Йоана Предтечу. А Пречиста Діва Марія породила Ісуса Спасителя.
Таким чином Яків Зеведей, Йоан Євангелист, Яків та Йосиф, Йоан
Предтеча і Ісус Xристос були троюрідними братами, бо їхні матері були
двоюрідними сестрами. І сьогодні також троюрідні називаються братами, як
і в біблійні часи. Тому Яків Заведей і Йоан Євангелист, Яків і Йосиф,
Йоан Хреститель і Ісус Христос відповідно до звичаю називатися братами,
хоч і були вони ріднею у третьому коліні.
А тепер подивимося, як про це пишуть святі Євангелія. Так, у
євангелиста Йоана читаємо:“А при хресті Ісусовім стояли Його мати,
сестра Його матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина” (Йо. 19, 25).
Отож, як бачимо, Марія Клеопова була двоюрідною сестрою Пречистої Діви.
Про Марію Клеопову згадує і євангелист Марко, коли розповідає про
розп’яття Христа:“Були й жінки, що дивилися здалека. Між ними була Марія
Магдалина, Марія, мати Якова Молодшого та Йосифа, і Саломія” (Мр. 15,
40). З цього бачимо, що Яків Молодший і Йосиф були синами Марії
Клеопової. Тих таки Якова і Йосифа жиди називали братами Ісуса, як про
це згадує євангелист Матей (див. Мт. 13, 55).
Отож тепер нам зрозуміло, що Яків і Йосиф, сини Марії Клеопової,
двоюрідної сестри Пречистої Діви, були троюрідними братами Христа
Спасителя. Дорогі браття! Є речі, про які чоловік не рад би й згадувати,
але згадати мусить. Злоба грішних людей привела до того, що у своїй
глупоті і ненависті до Господа Бога вони вголос хулять Ісуса Христа і
Пречисту Діву. По галицькій землі розкидають найбезличнішу і
найбезбожнішу книжку, в якій вигадують найбільшу злобу, яку могло
видумати пекло, – що Ісус Христос мав рідних братів, – і тим плюгавим
богохульством виявляють до Пречистої Діви Марії найбільшу зневагу. І
ось, коли я почав писати житіє праведних богоотців Йоакима і Анни,
прийшов до мене один чесний юнак і каже так:“Мені казав один чоловік, що
Ісус Христос мав братів і що про це пише святе Євангеліє, зокрема
євангелист Матей”.
І я відповів йому:“Добре, чесний юначе, що ти прийшов до мене.
Ось книга святих Євангелій, дізнаємося, що вони пишуть”. І ми прочитали у
євангелиста Матея ті слова, які фарисеї говорили про Ісуса:“Хіба Він не
син теслі? Хіба не Його мати зветься Марія, а Його брати:Яків, Йосиф,
Симон та Юда? І Його сестри хіба не всі між нами?” (Мт. 13, 55-56).
Тепер подивімося, що пише євангелист Марко, коли Ісус Христос
страждав на хресті:“Були й жінки, що дивилися здалека. Серед них була
Марія Магдалина, Марія, мати Якова Молодшого та Йосифа, і Саломія” (Мр.
15, 40). Що на це скажеш, юначе? Матір Якова і Йосифа називалася Марія,
яку святий Марко трохи нижче називає то “Марія, мати Йосифа” (Мр. 15,
47), то “Марія, мати Якова” (Мр. 16, 1). І ця Марія не була матір’ю
Ісуса Христа, бо святе Євангеліє завжди виразно називає Пречисту Діву
“Мати Його”. А що ж то за Марія, мати Йосифа або Якова? У євангелиста
Йоана читаємо:“А при хресті Ісусовім стояли Його мати, сестра Його
матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина” (Йо. 19, 25). Та Марія, жінка
Клеопи, була матір’ю Якова і Йосифа, то чи могли Яків і Йосиф бути
рідними братами Ісуса Христа, якщо мали іншу матір?
Ні, вони не могли бути рідними братами. Однак їх називають
братами Ісуса, бо вони були синами Марії Клеопової, двоюрідної сестри
Марії, Матері Ісуса.
Ми навмисно дуже докладно пояснили це і гадаємо, що тепер кожен
усе зрозумів. І просимо вас про одне. Богохульник не відійме слави і
блиску ані Пречистої Діви, ані великої тайни воплочення Сина Божого. Але
цей тяжкий гріх мечем прошиває груди Пречистої Діви, ранить її, бо
Пречиста Діва не хоче, щоб хоч якийсь гріх зневажав Її Сина. А ми, які
так любимо Пречисту Діву, своїми молитвами воздаймо Їй славу і хвалу за
всі зневаги грішників. І заплачмо, гірко заплачмо над нашим народом, з
якого кожен безбожник, кожен неук і крикун має право зневажати Христову
віру.
Так, мимоволі, ми відійшли від предмету нашої розповіді. Святі
Йоаким і Анна мали багатий маєток, доходи з нього ділили на три
частини:одну давали на храм, другу – на бідних, а з третьої жили. І слід
нам сказати, що були це люди святі, якщо Господь Бог вибрав їх на
батьків Пречистої Діви. Прожили вони разом п’ятдесят літ і одним лиш
журилися, що Бог не благословив їх дітками, бо у жидів уважалося це
карою за гріхи. У своєму смиренні вони вважали себе недостойними Божої
ласки і всю журбу жертвували Богу, молилися і чинили добрі діла.
Одного разу, коли Йоаким зробив багату пожертву на Єрусалимський
храм, тодішній архиєрей Ісахар не хотів прийняти тих дарів, бо походили
вони від бездітного чоловіка. А один зі священиків, на ім’я Рувим,
вголос став закидати Йоакимові, що то Господь карає його бездітністю за
гріхи. Журба огорнула серце праведного Йоакима і він пішов у полонину,
де паслися його стада, там плакав, молився до Бога і постив сорок днів.
І праведна Анна не припиняла молитися, і часто сльози текли з її
очей, коли думала, що це Бог карає їх бездітністю. Особливо жаль душив
її душу тепер, коли вона дізналася, як у храмі їх прилюдно осуджували у
гріхах. Одного разу в садку вона побачила гніздо з пташенятами. І така
журба її охопила, що вилилася з її серця голосною молитвою:
“На
кого я подібна, ні на птиць небесних, ні на звірів земних. Усі вони
тішаться своїми дітками. Навіть земля родить хліб для людей. Лиш одна я
бездітна на світі. Всі приходять до храму зі своїми приносами, всіх, що
стали батьками, почитають, а я відкинена навіть від храму мого Бога.
Господи Боже мій! Ти дав Сарі сина Ісаака в глибокій старості;Ти дав
Анні сина, пророка Самуїла, вислухай і мою молитву. Ти знаєш, Господи,
як народ безчестить бездітність. Дай мені стати матір’ю, щоб ми могли
наше дитя принести Тобі в жертву і величати Твоє милосердя!”
І коли вона так молилася, став перед нею світлий Божий ангел і
сказав:“Анно, Бог вислухав твою молитву, і плач твій, і сльози дійшли до
Нього, і ти будеш матір’ю благословенної дочки, через яку зійде
благословення і спасіння цілого світу. Ім’я Її буде Марія”.
Свята Анна, втішена, дала обіт, що своє дитя посвятить на службу
Богові, і поспішила до Єрусалиму, щоб подякувати Господу в Його храмі. У
тому ж часі явився ангел і святому Йоакимові, що молився та постив на
самоті, і благовістив йому цю радісну вістку. А як знак правдивости
цього благовіщення велів йому йти до Єрусалим, де в храмі, біля Золотих
воріт, зустріне Анну, свою дружину. І так сталося.
Невдовзі Анна народила дочку і дала Їй ім’я Марія. А коли Марії
виповнилося три роки, батьки віддали Її на службу Богові в Його святиню.
Невдовзі після цього помер святий Йоаким. Свята Анна перебралася до
Єрусалиму і жила там при храмі до часу, коли Пречистій Діві виповнилося
одинадцять років, за іншими джерелами, – аж до Різдва Христа Спасителя.
Христова Церква вшановує пам’ять праведних Йоакима й Анни на всіх
найважливіших богослуженнях, а також під час Божественної літургії, на
проскомидії. Нехай їхні молитви будуть щитом для нас у кожній годині.
Через них – до Марії, через Марію – до Ісуса.
У той самий день
Святої Олімпіяди
Батьки святої Олімпіяди, люди дуже побожні (батько називався
Анисій, імени матері не знаємо), залишили свою дочку сиротою,
одну-однісіньку. А що були вони люди високого достоїнства, то лишили їй
також дуже великий маєток. Заопікувалася сиротою Теодосія, сестра
святого Амфілохія (пам’ять його вшановуємо 23 листопада), а в
християнських чеснотах утвердив святу діву великий учитель Григорій
Богослов. Тож і не дивина, що Олімпіяда засяяла всіма чеснотами і стала
окрасою Христової Церкви. Вона була заручена з чесним юнаком Невредієм,
але той помер ще до весілля. Свята дівиця вирішила не виходити заміж й
уся посвятилася служінню єдиному Богу. Не можна описати ту ревність, з
якою вона допомагала бідним. Маєток свій уважала їх власністю і
роздавала всім, кому лиш могла допомогти. Бог, крім багатства, наділив
її надзвичайною красою, й імператор Теодосій Великий хотів одружити її
зі своїм кревняком Елпідієм, але Олімпіяда відмовила. Тоді розгніваний
імператор під приводом, що вона марнує майно батьків, призначив їй
опікуна, який став управляти її маєтком. Святу діву боліло, що вона
тепер не може допомагати бідним. Тоді вона написала листа до імператора,
в якому просила дозволити їй роздати майно убогим.
Імператор невдовзі дозволив їй самій управляти власним маєтком,
бо, як сказав, така мудра і чеснотлива діва, як Олімпіяда, сама найліпше
знає, що має робити. І справді, вона знала:підтримувала бідні церкви,
була матір’ю для сиріт і захисницею вдів. Паладій, що описав її житіє,
пише так:“Я своїми очима бачив ангельське життя цієї блаженної діви, бо
був її духовним приятелем і близьким родичем, власне, саме мені вона й
наказала роздавати своє майно. Була вона дуже щира, її смирення
переважало простоту малих дітей, носила таку одежу, що бідняки, одягнені в лахміття, назвали б її одежею нужденною”.
Святий Йоан Золотоустий пише, що милосердя її було мов ріка, яка
постійно збагачує собою море, і він не раз звертав їй увагу, щоб,
роздаючи майно, була обережнішою і допомагала лиш тим, хто справді
потребує тієї допомоги.
Патріярх Нектарій поставив її дияконисою. Вона мала навчати
жінок, що готувалися до хрещення, пильнувати за порядком у церкві,
відвідувати хворих жінок, допомагати дівам, посвяченим Богу, наглядати
за школами, шпиталями і притулками. Її ревність була гідна подиву, свята
Олімпіяда невдовзі стала для всіх справжньою утішителькою. Такі великі
мужі, як Григорій Богослов, Григорій Ниський, Епіфаній Кипрський і Йоан
Золотоустий почитали її за таке ревне і чеснотливе життя. А коли єретики
напосіли на Йоана Золотоустого і він змушений був іти у вигнання, тоді,
прощаючись з дияконисами, просив Олімпіяду і далі залишатися опікункою
Христового стада. Однак наступної ночі після вигнання святого Йоана в
архиєрейській церкві сталася пожежа, яка завдала великої шкоди храмові.
Вороги Йоана Золотоустого розголосили, що церкву підпалено в помсту за
вигнання Йоана, а начальник міста поганин Оптат велів привести Олімпіяду
і запитав її, навіщо вона підпалила церкву. На це звинувачення свята
відповіла:“Твоє підозріння образити мене не може. Я стільки пожертвувала
на цю церкву, то чому б мала її палити?”
Та Оптат присудив їй виплатити шкоду, а велику частину її майна
присвоїв. Противники почали за найменшої можливости мститися святій діві
за її прив’язання до Йоана Золотоустого, тягали її по судах і чинили
всякі пакості. Єдиною її втіхою були листи святого Йоана. Тих сімнадцять
листів збереглися донині. “Припини плакати, – пише Йоан Золотоустий, –
перестань мучити себе і печалити, не зважай на нещастя, що безнастанно
на тебе падають, а думай про свободу, яка так близько, думай про
невимовну нагороду, яку ті нещастя тобі готують. Що то важить – бути
прогнаним з вітчизни, скитатися з місця на місце, всюди бути
переслідуваним, жити в неволі, волочитися по судах, терпіти
переслідування від людей, яким ми вчинили стільки добродійства, терпіти
муки від свобідних людей і від невільників – що то все важить, якщо в
нагороду за це отримаємо небо”.
“Одне є лишень, що насправді страшне, – гріх. Усе решта –
марнота. Скаже мені хто про підступ, наклеп, обман, про злобні осудження
і злословлення, про втрату майна, про вигнання, про найгостріші мечі,
про море, про боротьбу хоч з цілим світом, та які б не були ті гидоти,
вони триватимуть коротко, вони – для смертного тіла, а сильній душі не
завдадуть жодної шкоди. Нехай тебе нічого не тривожить, не шукай і не
призивай допомоги людей, бо їх допомога – то бліда тінь Ісуса, якому ти
служиш. Ісуса ж призивай безнастанно”.
І справді, свята Олімпіяда саме так і чинила, бо Йоан Золотоустий
пише, що тішиться з того, що вона “своїми ділами і поведінкою подає
всім приклад, своїми стражданнями навчає вірних готуватися до боротьби і
терпеливо зносити труди тої боротьби”. Свята Олімпіяда зазвичай
перебувала в монастирі, який вона заснувала, але вороги постаралися, щоб
її та інших монахинь прогнали до Кизика, а згодом до Никомидії. Тут, у
стражданнях і переслідуваннях, але досконала у чеснотах, вона
упокоїлася. Сталося це близько 410 р.
Уже через десять років після її смерти Паладій писав, що в
Царгороді почитають святу Олімпіяду як ісповідницю і всі впевнені в
тому, що вона, потерпівши за правду і Бога, отримала в нагороду блаженне
вічне життя. У VІІ ст. її мощі було перенесено до Царгорода і поховано у
монастирі, який вона заснувала, а Бог поблагословив ті мощі численними
чудами.
У той самий день
Святої Євпраксії
Було це в часи імператора Теодосія Великого (379-395). Жив у
Царгороді дуже багатий і славний достойник, побожний чоловік на ім’я
Антигон, а дружина його називалася Євпраксія (що означає чеснотлива). У
383 р. Бог дав їм донечку, яку також назвали Євпраксія. Коли дитині
минув рочок, помер її батько, залишивши жінку з дитиною і майно під
опікою імператора. У п’ять років маленька Євпраксія, за тодішнім
звичаєм, була заручена за одного юнака зі славного роду. Цариця хотіла,
щоб і вдова Антигона, яка була ще дуже молода і красива, вийшла заміж,
але та рішуче відмовилася. Не бажаючи через відмову доводити царицю до
гніву і гріха, взяла свою доню і з кількома слугами поїхала до Єгипту, в
бік Тиваїди, де мала великі земельні угіддя. Тут вона побачила багато
монастирів, де жили монахині (а жили за дуже строгим правилом). Вона
часто навідувалася до монастиря, де ігуменею була свята Теодула.
Подвизалося тут сто тридцять монахинь, життя їх було дуже строге. Вони
їли лиш один раз на день, і то після заходу сонця, а деякі їли один раз
на три дні. Овочів не споживали взагалі, лиш хліб і ярину. Спали на
землі, вкритій волосяницею, рясу носили з грубого сукна, ніколи не
виходили за поріг монастиря. Тут маленькій, шестилітній, Євпраксії так
сподобалося, що вона не хотіла йти з монастиря, а її мати пізнала, що
така воля Божа, і залишила її в монастирі. Сама ж подалася в мандрівку
по інших монастирях, в кожному складала великі пожертви на утримання
церков, і при цьому провадила життя правдивої каяниці, постила надмірно,
їла один раз на кілька днів, молилася і так у святості життя,
провістивши день своєї смерти і віддавшись цілком Божій волі, померла,
коли дочці виповнилося дванадцять років.
Тим часом свята діва Євпраксія дивувала всіх у монастирі своїм
ангельським життям. Вона сповнювала найнижче служіння, безнастанно
молилася, один раз на кілька днів споживала страву. Вела тяжку боротьбу
зі спокусами і умертвленням свого тіла поборола їх. Цілими днями стояла
на молитві з піднесеними догори руками. До імператора написала листа,
щоб усе її майно роздав бідним, слуг відпустив на волю, а боржникам
подарував борги; також просила, щоб її суджений забув про неї, бо вона
вже обручена з іншим, небесним, Нареченим. Імператор сповнив волю святої
дівиці. Провадячи таке життя під керівництвом ігумені святої Теодули та
монахині Юлії, преподобна Євпраксія осягнула такі чесноти, що Бог
наділив її ласкою творити чуда. Так, одна бідна жінка принесла до
монастиря свою маленьку хвору дитину, яка була глухонімою, свята
Євпраксія взяла дитину на руки, перехрестила і дитина почала говорити.
Іншого разу преподобна зцілила біснувату, до якої ніхто не наважувався
підійти і яку тримали на ланцюгу.
Коли преподобній Євпраксії виповнилося 30 років, Бог покликав її
до себе. Господь об’явився святій Теодулі, що Євпраксія закінчить своє
життя. Коли свята про це дізналася, не могла затаїти своєї радости.
Монахиня Юлія попросила святу дівицю, щоб, за її молитвами, також могла
невдовзі піти за нею до життя вічного. У молитві, тихо й мирно чиста
душа Євпраксії піднеслася до неба. Сталося 413 р. Поховали діву поряд з
мощами її святої матері. Наступного дня померла Юлія, а через місяць
закінчила свій земний подвиг преподобна Теодула.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська
Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів,
Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар