Ді.14,20–27: «Через багато страждань нам треба ввійти в Царство Боже»
Коли в наше життя приходять різні випробування, труднощі,
страждання, проблеми, клопоти, то найчастіше ми якомога швидше хочемо їх
позбутись, уникнути, хочемо, щоб того чи того, що заважає нам спокійно
жити, не було. Але ці страждання і труднощі Бог посилає, бо вони –
частка нашого духовного життя, частина нашого освячення, через яке нас
Господь провадить до спасення, провадить через ці труднощі й обставини,
де нас перемінює.
Не спішімо уникати випробувань, проблем і труднощів, але
найперше зуміймо їх побачити не як випадковість, але як дані нам Богом,
дані, щоб через них освятитися, наблизитися до Бога і спастися!
***
Йо.9,39–10,9: «А коли виведе всіх своїх овець, то йде поперед них, і вівці слідують за ним»
Ми знаємо, що добрий пастух – той, хто пасе вівці, корови, –
турбується про цих тварин за будь-яких обставин, зганяє їх докупи, щоб
вони не розбрелися, не загубилися, щоб їх не вкрали хижі тварини,
старається, щоб вони трималися разом.
Коли роздумувати над іншим окресленням цієї функції – не пастуха,
а пастиря, то Євангеліє вказує, що пастир – це той, хто веде за собою, а
всі інші прямують за ним. Він іде і вказує дорогу, а всі інші,
захоплені його прикладом, його життям, стараються наслідувати його.
Тому й ми покликані бути для інших радше пастирями, аніж
пастухами. Тобто не підганяти, не примушувати когось жити
по-християнськи, а своїми вчинками та поведінкою вказувати напрям,
показувати приклад, який би інші наслідували. Тож будьмо, кожен із нас, добрими пастирями, які вказують шлях до Бога для інших людей своїм власним життям!
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар