Ді.12,12–17: «Господь вивів його з в’язниці»
Як часто в нашому житті кажемо, добре, що мені пощастило в тій чи
тій ситуації, гарно, що так склалися обставини, добре, що з тією
людиною зустрівся. Але маємо бути свідомими, як християни, що ніщо не
діється випадково. Все діється у свій час, за Божою волею і з любові
Божої.
І тому за всім, що діється, важливо бачити Господню
присутність, лише тоді нас сповнить велика радість і великий мир, ми
зрозуміємо, наскільки Бог завжди близький у житті кожного з нас.
***
Йо.8,42-51: «Був би Бог ваш Отець, любили б ви мене»
Знаємо, що діти подібні на своїх батьків: на маму, на батька.
Іноді навіть, дивлячись на дітей, можемо впізнати, хто їхні батьки.
Подібно мало б бути з нами, християнами: «По ваших ділах пізнають, чиї
ви діти».
Саме наше життя і, як каже цей уривок Євангеліє, наше ставлення
до ближніх, наша любов, яку маємо до інших, показують, наскільки ми
близькі до свого Бога, наскільки носимо Його в собі. Скільки маємо
любові в собі – до кожної людини в кожній ситуації, стільки це
божественне життя наповнює нас.
Постараймось усвідомити, що у всіх наших життєвих ситуаціях
Господь потребує, аби ми виявляли і давали людям любов, тобто несли їм
Бога!
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар