Житіє преподобного отця нашого Ісидора Пилусійського
Тропар, глас 8: В Тобі, отче, дбайливо зберігся образ,* бо, прийнявши хрест, Ти пішов
слідом за Христом* і ділом навчав Ти погорджувати тілом, бо воно проминає,* а дбати про душу –
єство безсмертне.* Тим-то з ангелами разом радується,* преподобний Ізидоре, дух твій.
Кондак, глас 4: Зірниці подібним явився єси церкві, преславний, осяяна слів твоїх
зблисками взиває вона: «Радуйся всеблаженний богомудрий Ісидоре».
У земляній печері, поблизу міста Пилусії, в Єгипті, на східному березі ріки Ніл, молодий ще
літами самітник навколішках молиться Богу. Його життя – це постійна покута, молитва, піст,
самота, читання Святого Письма. І тут, на самоті, йому добре, добре з Ісусом, якому служить,
задля якого зрікся світського життя і розкошів.
Хто ж той слуга Божий? Це – святий Ісидор, уродженець міста Олександрії, славного роду, в
минулому один з найбагатших юнаків, відомий своїм красномовством і глибокими науками – а
сьогодні покірний та убогий монах. Він усе покинув і пішов за Ісусом. Був він учнем святого
Йоана Золотоустого, і цей учень став гідний свого великого вчителя.
Однак прийшов час, коли, скорившись волі Господа, він дозволив багатьом учням залишитися біля
себе, прийняв священство і став настоятелем монастиря. Він сміливо обороняв Христову Церкву
своїми проповідями і короткими, повними Духа Божого посланнями. Тих послань він написав близько
десяти тисяч, до нас, однак, дійшло лишень близько двох тисяч. Ісидор високо цінував святу
чистоту. Тих, які впродовж усього життя берегли непорочність тіла, він порівнює із сонцем, а з
місяцем порівнює тих, які, овдовівши, посвятилися життю в чистоті, а до звізд – тих, які в шлюбі
побожно служать Господеві. У такий спосіб святий Ісидор тлумачить ось ці слова апостола Павла:
“Інакший блиск сонця, інакший блиск місяця, інакший блиск зір” (1 Кор. 15, 41). Він чудово
описує життя монахів, яке має бути позбавлене гордости, корисливости, гніву і дбання про тіло.
Убожество було йому найдорожче; коли одного разу він мав дві одежі, то дякував тому, кому міг
дарувати одну з них. У монастирі, серед монахів, святий жив так, немов у пустелі, бо душа його
була завжди звернена до Бога і не переймалася земними справами: “Яка користь з того, – писав
він, – що втікаєш у пустелю, якщо у тій пустелі живеш непотрібними думками, і хоч ти сам, та
душею і думками живеш немовби посеред міської тисняви. Якщо душа серед зовнішньої тиші
занепокоєна злими помислами, то такий її стан отінює наші почуття й усі наші попередні подвиги
вкриває неславою, допомагає пристрастям взяти гору над духом і тоді той, хто як воїн Христовий
повинен сміливо йти у бій, стає втікачем, що покидає поле бою”.
Святий Ісидор остерігався пустослів’я і блудів язика. “Уста монаха, – пише він, – повинні завжди
бути готові величати молитвою Господа, але їм не вільно відчинятися, аби злословити”. Однак там,
де доходило про справ, противних Божому законові, святий виступав рішуче і безпощадно. До одного
священика, який за гроші отримав рукоположення, святий пише так: “Ти вкрав небесну річ за гроші,
ти як другий Каяфа за срібло купив те, що не продається!”
Коли злість і злоба впали на святого Йоана Золотоустого, і цей великий Христовий трудівник тяжко
страждав у вигнанні, святий Ісидор прилюдно став на захист невинного. У справі Йоана
Золотоустого він писав листи до імператора Аркадія і до Олександрійського архиєпископа Теофіла.
Після смерти свого великого вчителя Ісидор написав до святого Кирила Олександрійського, аби той
вписав ім’я святого Йоана в пом’яники Церкви. Своїми листами він схилив імператора Теодосія до
скликання Третього Вселенського собору в Ефесі (431 р.). За свою рішучість в обороні Христової
віри перетерпів багато переслідувань з боку єретиків і все переносив мужньо та охоче задля
Ісуса. Помер у глибокій старості близько 449 р.
У той самий день
Житіє святого мученика Ядора
Про життя святого знаємо лишень те, що його було замучено близько 250 р., за правління мучителя
християн імператора Деція. Ім’я ката – Нумерій. Сотні тисяч загинуло в муках за Христа, і ніхто
не знає їх імен. Зате їх слава сяє на небі, там Господь Бог увінчав їх усіх – свідків Його
правди, що воліли перетерпіти муки, ніж зректися Христа? Вони змогли послужити Богу, то чого я
цього не можу?
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква
кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар