Неділя Блудного Сина
Свята Церква, готуючи нас до Великого посту, вказала на перший крок до навернення у притчі про
митаря і фарисея — це покора. А цієї неділі вона, наводячи притчу про блудного сина, вчить, як
виглядає повернення до Бога в практиці. А де покора і скруха серця, там відкрита дорога до
Божого милосердя.
Знавці Святого Письма називають притчу про блудного сина перлиною серед усіх притч. Вона має
глибокоморальний зміст, а її драматична історія вічно повторюється в серцях тисяч і мільйонів
душ у цілому світі. Блудний син — це символ кожної грішної душі. За допомогою цієї притчі
переконуємося, що ніщо земне не може заспокоїти наше бажання щастя. Правдиве щастя і спокій
тільки там, де Господь Бог, наш люблячий Батько. Деякі учителі духовного життя називають цю
оповідь притчею про Божу любов.
Кожний, хто через гріх залишає Бога й шукає щастя поза Ним, рано чи пізно буде змушений сказати
собі разом із блудним сином: "Встану та й піду до батька мого" (Лк. 15, 18), — та промовляти
разом зі святим Августином, що довгі літа був блудним сином: "Неспокійне наше серце, Боже, доки
не спочине в Тобі".
Важливі події притчі
За приклад до цієї притчі Ісус Христос бере життя багатої родини. Молодший син прагне повної
свободи, щоб жити за бажаннями свого серця. Тож вирішує покинути батьківський дім і забрати свою
частку майна.
За жидівським законом найстаршому синові при поділі майна належало дві третини маєтку, а одну
третину ділили поміж иншими синами. У родині було тільки двоє синів, тож молодшому припала
третина.
Перші дні й місяці вільного життя поза родинним домом були для нього такі радісні, милі, щасливі.
Необмежена свобода, повна калитка, багато приятелів, — а вони зараз знайдуться там, де гроші —
вічні забави робили блудного сина наче п'яним від задоволення і щастя. Та він ще добре не
нажився, коли, наче весняний сніг, стопився його маєток, щезли приятелі, померкли бенкети й
забави, а він залишився без засобів до життя. А до того ще в тій країні, де перебував, настав
великий голод. І так багацька дитина хоч-не-хоч стає пастухом свиней. Жиди вважали свиней за
нечистих тварин, тож бути їхнім пастухом уважалося за найбільше приниження.
Серед біди й голоду приходить правильне рішення. Блудний син вирішує повернутися до батьківського
дому. Він готовий навіть бути за слугу в домі свого батька. Та добрий батько перший бере його у
свої обійми і повертає гідність сина, даючи йому святочний одяг, перстень і сандали.
На Сході дати комусь святочний одяг було ознакою особливого відзначення. Перстень з печаткою був
символом влади. Його носили королі й високі достойники. У Біблії читаємо, що коли фараон зробив
Йосифа своїм намісником над Єгиптом, то "зняв з руки своєї перстень з печаткою, настромив його
Йосифові на руку, одягнув його в шати вісонові, вклав золотий ланцюг на його шию" (Бут. 41, 42).
Сандали свідчили про заможність, бо бідні ходили босоніж.
Блудний син — символ Божого милосердя для грішника
Притча про блудного сина має для нас глибоко символічне значення. Осмислюючи її, ми спонтанно
відчуваємо, що блудний син — це будь-хто з нас, кожна людина, яка через свої гріхи покидає
Господа Бога. Тому ця притча для кожного така близька, бо є наче частиною інтимної історії
нашого життя. Вона — це вічний символ нашої невірности щодо Господа Бога, але й символ
безграничного Божого милосердя. Сьогоднішній світ роїться від блудних синів і доньок. Тож і
сьогодні драма цієї притчі часто-густо повторюється у глибині сердець тисяч і мільйонів душ.
Кожна людина є або тим старшим сином, що завжди вірний своєму батькові, або молодшим сином, який
щойно через тяжкий і дуже болісний досвід життя переконується, що поза батьківським домом ніде
нема щастя.
Ось приклад модерного блудного сина чи радше блудної доні. Часописи США з 14 квітня 1974 року
подавали таку сенсаційну вістку: відома американська кінозірка і співачка Бетті Гаттон (Betty
Hutton), яка в 40-их і 50-тих роках була відомою через свої фільми і пісні, навертається до
Католицької Церкви і працює кухаркою в одній католицькій парафії у штаті Род Айленд. Що було
причиною її навернення?
Послухаймо історію життя жінки, записану з її уст: "Я прогайнувала ввесь свій маєток і залишилася
без засобів до життя. Вісім місяців тому я випадково зустріла католицького священика, який з
милосердя прийняв мене за кухарку. Чотири рази я була заміжня, і всі мої шлюби були нещасливі,
усі вони закінчилися розлученнями. Мої діти також не принесли мені щастя. Ніщо не давало мені
правдивого щастя, аж доки я не пізнала католицьку віру. Я мала гроші, мала славу, але не була
щаслива. Ще десять літ тому я заробляла на тиждень 150 тисяч долярів. Я не мала проблем з
грошима. Зате любов стала моєю проблемою. Я мусила купувати любов, і так кожного купувала. Щойно
коли я прийшла сюди, то зазнала милосердя католицького священика та побачила католицьку віру в
практиці, то зрозуміла, що існує правдива любов".
Притча про блудного сина вчить нас, що Господь прощає і приймає навіть найбільшого грішника, коли
той кається у своїх гріхах. Історія людського роду — це історія Божого милосердя. "Милосердя
Господнє, — каже псалмопівець, — від віку й до віку, над тими, що бояться Його" (Пс. 103, 17).
Дух богослужень неділі блудного сина
Уся богослужба цієї неділі поетично на прикладі марнотратного сина змальовує і тугу за Богом
грішної душі, і її нужду, і плач над упадком, жаль і щире каяття, і любов та милосердя небесного
Вітця. Навіть напіви цього дня нагадують покаянно-молитовний плач душі.
Свята Церква, щоб пригадати, що всі ми вигнанці на цій землі й далеко від небесної вітчизни, каже
цього дня співати найкращу пісню туги за рідним краєм, яку знає історія. Це пісня туги
ізраїльського народу у вавилонській неволі. Ця тужлива пісня записана у 137-му псалмі. На утрені
цієї неділі співають такі стихи згаданого псалма:
"Над вавилонськими ріками, Алилуя, там ми сиділи й ридали, як згадували Сіон. Алилуя. Співайте
нам пісень сіонських! Алилуя. Як нам співати пісень Господніх на чужій землі? Алилуя. О, дочко
вавилонська, окаянна, щасливий, хто, вхопивши дітей твоїх, розіб'є їх об камінь. Алилуя".
Спів цього псалма має особливий напів. Кожний стих закінчується протяжно-зворушливим співом
потрійного "Алилуя". Цей псалом співається ще в М'ясопусну й Сиропусну неділі.
З туги за Богом, за прикладом блудного сина, серце грішника плаче над грішним станом своєї душі.
На великій вечірні неділі Блудного Сина в першій стихирі співаємо:
"Удався я в країну безгрішну і життєдайну, посіяв гріх, серпом пожав колосся лінивства, і жменями
пов'язав я діл моїх снопи, що їх не постелив на тоці покаяння, але молю Тебе, предвічного
Ділателя (Ісуса Христа), нашого Бога: вітром Твого милосердя розвій полову моїх діл, і дай моїй
душі пшеницю прощення, замкнувши мене в Твою небесну житницю, і спаси мене".
Де розуміння власної нужди, там і щирий жаль, і каяття, там також і молитва за прощення, і Боже
милосердя. Ці почуття передає наступний тропар: "Поспішись розпростерти для мене батьківські
обійми, бо блудно змарнував я моє життя, та через превелике багатство Твого милосердя, Спасе, не
погорди моїм зубожілим серцем, бо до Тебе, Господи, у розкаянні кличу: "Згрішив я, Отче, перед
небом і Тобою".
А там, де плач, каяття і жаль за гріхи, там також щедре Боже милосердя, яке оспівує стихира
великої вечірні:
"Пізнаймо, браття, таїнства силу, бо блудного сина, що від гріха прибіг до батьківського дому,
предобрий батько побачивши цілує, і знову дарує йому розуміння своєї слави та справляє бенкет,
незрозумілий для жителів неба, заколюючи годоване теля, щоб і ми разом перебували з
чоловіколюбним Отцем, що заколов, і зі славною жертвою, Спасителем душ наших".
о. Юліян Катрій, ЧСВВ. "Пізнай свій обряд"
__________
У той самий день
Собор святих отців наших, вселенських великих трьох єрархів і учителів Василія Великого,
Григорія Богослова і Йоана Золотоустого
Тропар, глас 4: До апостолів подібні і вселенної вчителі,* Владику всіх моліте,* щоб мир
вселенній дарував* і душам нашим велику милість.
Кондак, глас 2: Священних і боговісних проповідників,* найвищих учителів, Господи, прийняв
Ти в насолоду дібр Твоїх і упокій,* труди бо їх і смерть прийняв Ти вище всяких плодів,* єдиний,
що прославляєш святих Твоїх.
Усіх цих трьох великих учителів Христової Церкви і її світил, прославлених за життя і після
смерти великими чудесами, вірні почитали з перших літ після їх смерти. Та за імператора Олексія
Комнина (1081-1118) почався в Царгороді спір, котрий з трьох великих єрархів більший. І тоді всі
троє явилися єпископові Евхаїди Йоанові, чоловікові великої святости й учености, і сказали йому
так: “Всі ми у Бога маємо однакову славу і немає між нами суперечок з цього приводу. За життя ми
писали про те, що було корисне для спасіння вірних, а писали так, як нам казав Святий Дух;
навчали того, чого самі навчилися. Нема між нами першого і другого, нехай же і люди нас не
розділяють, бо ми за життя любили мир і згоду й любимо її і тепер. А щоб показати, що ми є одне
у Бога, признач празничну службу для нас в один день, а ми постараємося, щоб усі, вшановуючи
нашу пам’ять, отримали поміч для спасіння, можемо це зробити, бо маємо ласку в Бога!” І тоді,
після цього об’явлення, свята Церква визначила день 30 січня на вшанування пам’яті і почитання
великих трьох святителів.
Святий Василій Великий (329-379)
Його батьки і діди — визначні патриції, заслужені і впливові роди та безстрашні визнавці святої
віри. Його небуденні здібності, надзвичайно швидкий розум, велике бажання знань, а також
фінансова спроможність, відкрили дорогу до найвищих і найкращих тодішніх шкіл і професорів.
Британський історик Ф. Фарвар так описує особу святого Василія: "Його риси і постава, його
струнка постать, бліде обличчя, бистре око, серйозна поведінка свідчили про шляхетське
походження. Природна визначність характеру робила несмілими його ворогів, а захоплювала його
приятелів. Це був уроджений володар, який християнською покорою ледве здушував почуття власної
вищости" (Життя святих, Τ. II).
Слуга Божий митрополит Андрей Шептицький (ЧСВВ) у вступі до Аскетичних Творів святого о. нашого
Василія Великого сказав про нього: "Василій це чоловік всебічно освічений у всіх напрямах
тодішнього знання, знаменитий бесідник, незрівнянний знавець Святого Письма, знаменитий
догматист та полеміст у боротьбі проти аріян".
Святий Василій за своєю природою аскет і богослов. Будучи архиєпископом Кесарії у Кападокії, він
зарекомендував себе як справжній оборонець святої віри, добрий організатор, знаменитий бесідник,
визначний письменник, реформатор богослуження і святої Літургії, ревний опікун сиріт та вбогих,
законодавець монашого життя в монастирях. За його заслуги свята Церква дала йому титул Великого,
його пам'ять наша Церква вшановує в день його смерти 1 січня.
Святий Григорій Богослов (к. 326-390)
Його батько, також на ім'я Григорій, був єпископом у Назіянзі в Кападокії. Ще до його народження
побожна мати Нонна склала обітницю віддати сина на службу Богові. Відтак, вручаючи Святе Письмо
юнакові, вона сказала: "Як обіцяла, приношу тебе Богові, тож сповни моє бажання. Ти народився
внаслідок моїх молитов. І про це тепер молюся, щоб ти був досконалий. Вручаю тобі, мій сину, цей
дорогоцінний скарб, орудуй ним через ціле твоє життя а в майбутньому одержиш ще більші блага".
Як святий Василій, так і святий Григорій одержав всебічну освіту у високих школах. У дорозі на
студії до Атен його корабель захопила на морі велика буря. Він тоді ще не був охрещений, і,
боячися, що загине без святого хреста, склав обіт: коли щасливо врятується, то посвятить себе
службі Богові. В Атенах він зустрів святого Василія і вони стали вірними друзями на ціле життя.
Про їхнє життя в Атенах він коротко каже: "Ми знали тільки дві дороги: одну до храму на молитву,
а другу до школи по науку".
Батько Григорія висвятив сина на священика, а святий Василій відтак призначив його на єпископа
Сазими. Святий Григорій кілька літ був архиєпископом Царгорода. Він відзначився як глибокий
проповідник. Його проповіді — мистецькі перлини й архитвори бесідництва. Святий Григорій великий
звеличник святої Тройці. Догму про Святу Тройцю він кладе в основу християнської релігії. За
свої богословські науки отримав назву Богослова. Візантійці звали його християнським Демосфеном.
Святий Григорій за природою тихий, ніжний, чутливий і співчутливий. Завжди мріяв про життя
молитви і контемпляції на самоті. Залишив проповіді, поезії і листи. Написав гарне Надмогильне
Слово на честь свого друга святого Василія Великого та на честь свого батька Григорія. Пам'ять
його смерти вшановуємо 25 січня.
Святий Йоан Золотоустий (347-407)
Він — дитина великого міста Антіохії. Там народився і довгі літа вів активну діяльність як ревний
священик і невтомний проповідник. Проповідь була нерозлучною частиною його життя і душі. "Не
можу одного дня проминути, — каже він своїм слухачам, — щоб вас не накормити зі скарбів Святого
Письма". Мав слабке здоров'я, але коли виходив на проповідницю, то відновлював свої сили. Він
сам про це говорить: "Проповідування робить мене здоровим. Як тільки відчиню свої уста, то
зникає всяке умучення". Своїми проповідями він захоплював великі маси. У проповідях і гоміліях
дає гарне пояснення великої частини Святого Письма Старого й Нового Завіту. За свої палкі і
поривисті проповіді він отримав назву Золотоустого. Святий Йоан Золотоустий, як священик і як
єпископ, цілком відданий своїй Церкві і своїм вірним. Він великий приятель і опікун убогих, удів
і сиріт, його світлі таланти винесли його на архиєпископський престол столичного міста
Царгорода.
Святий Йоан Золотоустий — це ревний і повний жертви пастир, незрівнянний бесідник, учитель віри й
моралі. До нас дійшло понад 800 його проповідей, книга Про священство та багато листів. На наших
землях ще в княжих часах нічиїх проповідей так не знали і читали, як його. У домонгольській добі
в нас було багато перекладів і вибраного з його проповідей під різними назвами, як "Златоуст",
"Златоструй", "Ізмарагд", "Маргарит". "Ізборник" князя Святослава 1033 року містить у собі
вибране з творів Йоана Золотоустого, Василія Великого, Григорія Богослова, Атанасія Великого,
Григорія Ниського та инших. Його пам'ять відзначаємо два рази в році: день його смерти — 13
листопада і перенесення його мощей — 27 січня.
__________
У той самий день
Житіє святого священномученика Іполита, єпископа Портуенського
Тропар, гл. 2: I обичаїв апостолів причасником і їх намісником стався Ти, * знайшов Ти
шлях, богонатхненний, як дійти до видіння. * Задля того слово істини справляючи, * і задля віри
пострадав Ти аж до крови, священномученику Іполите, моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші.
Кондак, гл. 1: Світильником вічносяйним явився ти світові, просвіщаючи помисли вірних
блискавками божественних слів твоїх, святителю Іполите, тому священну і божественну пам’ять твою
всі радісно звершуємо і вірно почитаємо.
Прийняв цей святий мученицьку смерть, за одними джерелами, за імператора Олександра Севера, а за
іншими – за правління Клавдія. Коли мучителі стали страшно мучити святого Кенсорина, великого
царського достойника, коли не побоялися чудес, які він творив перед судом (воскресив мертвого),
і коли опісля було стято мечем цього святого разом з 20 вояками, котрі навернулися, бачачи
свідчення віри святого Кенсорина, то Іполит рішився сам свідчити Христа Спасителя.
Сталося так,
що погани привели на суд дівицю Хрисію і святого Савина. А коли вони не хотіли зректися
Спасителя, то святу Хрисію били жилами, палили її тіло смолоскипами, били по плечах олов’яним
молотом, і в кінці кинули в море. Святого Савина замучено вогнем. Тоді Іполит став перед судом і
грозив катам вічною карою. За це, після тяжких мук, йому зв’язали руки й ноги і кинули в море.
Прославився цей святий тлумаченням багатьох книг Святого Письма.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква
кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар