Еф.1,1–9: «Щоб ми стали Його синами через Ісуса Христа»
Коли Ісус Христос приймає людську подобу, Він стає нам братом по
природі, але і є одночасно Богом. Через свою божественну природу Він
підносить нас до божественного життя. Ми втратили це через падіння Адама
і Єви, однак через Ісуса Христа ми стаємо учасниками цієї божественної
природи, Господь нас нею обдаровує.
Погляньмо, чи ми щодня розуміємо це, чи скоріше живемо лише
людськими зацікавленнями, бажаннями і стремліннями. Господь нас зробив
своїми синами та доньками, спадкоємцями Царства Небесного. Що більше ми
будемо цього свідомі, про це пам’ятати і пригадувати, то більше будемо
цим жити і відкривати правду про справжнє наше покликання. Бо ж всі ми покликані через віру в Ісуса Христа, через хрещення, через святі таїнства стати учасниками божественного життя!
* * *
Мр.7,24-30: «І сказав їй: “За це слово йди, біс вийшов з твоєї дочки"»
Із цього євангельського уривку позиція Ісуса Христа, на перший
погляд, може видатися жорстокою. Він досить різко відповідає жінці, яка з
проханням припадає Йому до ніг: «Дай спершу, щоб діти наїлись». Він
вказує, що прийшов найперше до вибраного народу, і лише потім можна
говорити про поган.
Настирливість жінки у її проханні є прикладом для кожного з нас.
Коли ми справді чогось потребуємо, не маємо перейматися, наскільки ми
гідні стати перед Богом, бо ж ніколи не будемо гідні. Однак завжди
наполегливо маємо просити у Бога. Адже якщо швидко перестаємо просити
чогось, це показує, що нам цього й не дуже було треба. Господь про це
казав дуже просто: «Просіть, і дасться вам!»
У Божественній Літургії ми багато разів кажемо: «Господи, помилуй!», повторюючи Богові свої прохання. Тож у випробуваннях, труднощах і нестачах не переставаймо уповати на Бога й просити Його про всі наші потреби.
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар