Ді. 10, 34–43: «Господь не дивиться на особу»
Господь не дивиться на нас через призму наших гріхів, чи через
призму наших здобутків. Це ми одних людей любимо, бо вони нам приносять
взаємну любов чи якусь користь, інших не любимо, бо вони нас кривдять.
Бога ми не можемо детермінувати, поставити в рамки і примусити за свої
чесноти любити, а за гріхи не любити. Для Бога ми завжди цінні й
люблені.
Немає різниці, якими ми були чи якими ми будемо завтра. Господь
віддав за нас життя, каже Святе Писання, коли ми були ще грішними. Тому
Бог дивиться на кожну людину через призму її цінності в Його очах. Відтак кожного Він створив і кожен із нас важливий, цінний і потрібний для Господа, люблений, і про це ніколи не забуваймо.
* * *
Йо. 8, 12–20: «Ані мене не знаєте, ані Отця мого»
Наші знання про Бога частіше обмежуються знанням молитов, правд
віри, Божих заповідей, Євангелія, церковних традицій, обрядів, історії
Церкви. Однак святі отці нам кажуть, що знати про Бога і знати Бога – це
різні речі.
Пізнання Бога ми здобуваємо особисто, а не через вивчення чогось.
Пізнаємо Господа через молитву – особисту чи спільну, через святі
Таїнства, через читання Святого Письма та інше. І це дуже важливо, тому
що лише знаючи Бога особисто, можемо цей досвід передати комусь іншому.
Адже коли ми не знаємо Бога з власного досвіду, то ніколи не можемо
говорити про Нього правдиво.
Один із професорів філософії казав, що тепер є дуже багато докторів філософії, багато професорів філософії, але мало філософів. І так тепер не раз є з нами: багато знаємо про Бога, але чи ми знаємо самого нашого Бога?
+Венедикт
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар