Житіє святого пророка Ісаї
Тропар пророка, глас 2: Пророка Твого, Господи, Ісаї, святкуючи пам’ять, молимось його ради спасти душі наші.
Кондак, глас 8: Пророцтва дар прийнявши, пророкомучениче
Ісає богопроповідниче, всім виясним єси вочоловічення Господнє,
возгласивши велегласно аж до кріїв: Ось Діва зачне у лоні!
Ім’я Ісая – означає “Бог спасає”. Святий пророк і мученик Ісая
родом був з Єрусалиму. Амос, його батько, був братом Амасії, юдейського
царя, і походив з роду юдейських царів. Ісая є одним з чотирьох головних
пророків. Він голосив слово Боже в часи царів Уззії, Йотама, Ахаза і
Єзекії, а помер за царя Манассії, близько 696 року до Р. Хр. Слово Боже
пророк проповідував близько 60 років. Про своє покликання стати пророком
святий Ісая розповів у шостій главі свого пророцтва. Було це в той рік,
коли помер цар Уззія. Святий Ісая побачив Господа, що сидів на високому
престолі, в повноті своєї слави. Його оточували шестикрилі серафими, що
двома крилами закривали своє лице, двома – ноги, а двома літали. І
взивали одні до одних і кликали: “Свят, свят, свят Господь сил; вся
земля повна його слави!” (Іс. 6, 3). Злякався Ісая, коли побачив
Господа, і страшно йому стало, що ось, живучи серед людей, має нечисті
вуста й не може славити Господа.
Аж ось один серафим підлетів до жертовника, якій горів перед
Господом, узяв кліщами палаючу вуглину, доторкнувся нею до уст пророка і
сказав: “Приторкнулось оце до твоїх уст і взято від тебе твою
беззаконність, і зник гріх твій” (Іс. 6, 7). Тоді почув пророк слова
Господа Бога: “Кого б мені послати? Хто нам піде?” (Іс. 6, 8). А Ісая
відповів: “Ось я, пошли мене!” (там само).
І Господь наказав йому йти і закликати народ до покаяння. Пророк
пішов, він провіщав страшні нещастя, які мали впасти на Юдею, провістив
вавилонську неволю і повернення з неї жидів. Та у всіх тих нещастях не
загине рід Давида: “І вийде паросток із пня Єссея, і вітка виросте з
його коріння. Дух Господній спочине на ньому, дух мудрости й розуму, дух
ради і кріпости, дух знання й страху Господнього” (Іс. 11, 1-2); “Ось
дівиця зачала, і породить сина і дасть йому ім’я Еммануїл” (Іс. 7, 14). І
цього Месію пророк провіщає так виразно, так ясно, що лишень засліплені
жиди цього бачити не хочуть. Перед Месією прийде Його Предтеча: “Голос
чути: – Стеліть Господеві дорогу у пустині, рівняйте в степу шлях нашому
Богові!” (Іс. 40, 3), а тоді “…хлоп’ятко нам народилося, Сина нам дано;
влада на плечах у Нього; і дадуть йому ім’я: Чудесний порадник, сильний
Бог, Отець довічний, Князь миру. Щоб збільшити владу в безконечнім мирі
на престолі Давида і в його царстві, щоб його утвердити й укріпити
справедливим судом віднині і повіки” (Іс. 9, 5-6).
Святий пророк далі розповідає про чуда Спасителя: “«…Ось Бог ваш!
Помста надходить, відплата Божа: Він прийде й спасе нас». Тоді прозрять
у сліпих очі, й у глухих вуха відтуляться.
Тоді кульгавий, мов олень, підскочить; язик німого піснею
озветься, бо в пустині ринуть води і в степу потоки” (Іс. 35, 4-6). А
Спасителя за це чекають муки і смерть: “Та Він наші недуги взяв на себе,
Він ніс на собі наші болі. Ми ж, ми гадали, що Його покарано, що Бог
його побив, принизив. Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за
беззаконня наші. Кара, що нас спасає, була на Ньому, і Його ранами ми
вилікувані. Усі, як вівці, ми блукали; кожен ходив своєю дорогою;
провини нас усіх Господь поклав на Нього. Його мордовано, та Він
упокорявся і не розтуляв своїх уст; немов ягня, що на заріз ведуть Його,
немов німа вівця перед обстригачами, не відкривав Він уст. Насильно,
скорим судом Його вхопили. Хто з Його сучасників думав, що Його вирвано з
землі живих і що за гріхи народу свого Його побито аж до смерти?” (Іс.
53, 4-9). Та попри все віра в Спасителя засяє далеко і хрест Його
пригорне до Нього всіх: “Устань, засяй! Зійшло бо твоє світло, слава
Господня засяяла над тобою!” (Іс. 60, 1). “Сонце твоє не зайде більше, і
місяць твій більш не убуде; бо Господь буде твоїм вічним світлом,
прийде кінець дням твого смутку” (Іс. 60, 20).
За проповідь Божого слова святий Ісая багато страждав, лиш у царя
Єзекії він був у великій пошані. Той прислухався до його порад і просив
про молитви. А коли асирійці оточили Єрусалим (сталося це на 14-ий рік
правління Єзекії), і для міста вже не залишилося жодної надії, тоді
Єзекія роздер свій одяг на знак смирення перед Господом і послав до
пророка, щоб той молився, та Ісая заспокоїв царя, що Господь оборонить
місто. І справді, Божий ангел уночі вбив 185 тисяч асирійців, а їх цар
Санхериб утік до Ніневії, де його убили власні сини.
А коли Єзекія тяжко занедужав, молитвами святого Ісаї Бог
продовжив цареві життя на 15 років. А свою обітницю Господь Бог
затвердив чудом: день, коли цар був оздоровлений, тривав на десять годин
довше, ніж зазвичай. Своєю молитвою святий Ісая випросив у Господа, щоб
з гори Сіон витекло джерело, яке пророк назвав “Силоам”, тобто “послане
від Бога”.
Наступником побожного Єзекії став його безбожний син Манассія,
який поклонявся ідолам, а пророків убивав. Та святого Ісаю це не
злякало, він гостро картав його злобу, тоді цар наказав його запхати в
дуплаву колоду і перерізати пилою надвоє. Так святий пророк прийняв
мученицьку смерть. Усі його пророцтва сповнилися. Пречиста Діва породила
Сина і як агнець цей Син прийняв страждання і смерть задля нашого
спасіння; сяє і красується новий Єрусалим – свята Церква – і почитає
пам’ять цього великого пророка, що провістив прихід Спасителя.
У той самий день
Святого мученика Христофора
Тропар, глас 4: Одежею крові прикрасившись, перед
Господом, царем Сил, стоїш, Христофоре приснопам’ятний, де й з
безплотними і мучениками співаєш трисвятим і страшним співом, тому
молитвами твоїми спасай стадо твоє.
Кондак, глас 8: Подвиг мучеництва звершивши, славний,
прийняв єси вінець перемоги від Бога, Христофоре блаженний, якого умоли,
щоб від буд ізбавив Він нас.
Святий Христофор був поганином, та навернувся, прийняв хрещення з
рук святого Вавили, єпископа Антіохії (його пам’ять вшановуємо 7
вересня). За імператора Деція він постраждав за святу віру в Ликії.
Святий витерпів багато мук, під час яких до віри Христової навернулося
багато поган. Мучитель підіслав до нього двох жінок блудниць, щоб
схилили його до гріха, та повернулися вони від святого вже навернені –
повірили в Христа і прийняли мученицьку смерть. Вони називалися Аквилина
і Калинікія. Мученицьку смерть святий Христофор прийняв, згідно з
Часословом, у 248 р. Його мощі перенесли до Іспанії, а згодом в
Сан-Дені, у Франції. Західна Церква звертається до нього про допомогу в
часи пошестей.
У той самий день
Перенесення чесних мощей во святих отця нашого Миколая Чудотворця з Мир у Барі
Тропар, глас 4: Настав день свята світлого,* місто Барі
радіє і з ним уся вселенна ликує піснями і співами духовними.* Днесь бо
священне торжество перенесення чесних і багатоцілющих мощів святителя й
чудотворця Миколая,* як сонце незаходиме, возсіяло світлозоряними
лучами* і розганяє темряву спокус і бід від тих, що з вірою взивають:*
Спасай нас як заступник наш великий, Миколаю.
Кондак, глас 3: Як звізда зійшла від сходу до заходу,*
так мощі твої, святителю Миколаю,* а море освятилося твоїм шестям* і
город барський приймає через Тебе благодать,* бо задля нас Ти явився як
чудотворець найкращий, предивний і милостивий.
Пам’ять великого покровителя Руської землі святого Миколая
Чудотворця ми вшановуємо 6 (19) грудня. Сьогодні святкуємо перенесення
святих мощей з міста Мир до Барі, в Апулії (провінція в Італії). Ця
подія відбулася 1087 р. за правління грецького імператора Олексія
Комнина, в часи, коли турки нищили християнські землі і серед інших
розорили в Ликії місто Мири, де в церкві покоїлися мощі святого Миколая.
Тоді святитель Миколай явився ві сні одному священикові з міста Барі на
ім’я Луп, і сповістив йому свою волю, аби його мощі було перенесено до
Барі. Луп розповів про це об’явлення; усе місто перебувало у великому
піднесенні і тоді вислали три кораблі до Мир.
Церква, де покоїлися святі мощі, збереглася цілою, при ній
мешкали чотири монахи. Мощі святого Миколая знайшли під підлогою церкви;
вони поширювали на ціле приміщення надзвичайний аромат. Загорнувши
покривалом, мощі перенесли на корабель, також узяли і двох монахів з
цієї церкви і подалися до Барі, куди прибули 9 травня 1087 р., в неділю
увечері після 20-денної подорожі. Усе місто вийшло на берег, духовенство
на чолі з єпископом Урсоном ішли зі свічками і кадилом. Зі співами і
плачем вірних святі мощі перенесли до церкви святого Венедикта.
Зразу ж після цього вірні розпочали будову великої церкви на
честь святого Миколая, яку закінчили через три роки. Сюди було
перенесено мощі святого і в золотій домовині покладено на престолі. Там
вони покояться і до нині, і до нині з них витікає цілюще благовонне
миро.
Під час перенесення святих мощей з Мир до Барі діялися великі
чуда. Уже в перший день по прибуттю до Барі зцілилося близько 40 хворих і
калік, і ці чуда повторювалися кожного дня. Нехай же поміч святого
Миколая, покровителя святої Руси, не полишає нас ніколи, а молитви наші
до нього нехай не припиняються, як не припинялися усі ці віки.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких
Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає".
Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар