Житіє преподобного отця нашого Олексія, чоловіка Божого
Тропар, глас 4: Возвисившись до чесноти і ум очистивши,
бажане і остаточне осягнув єси. Безстрастям же прикрасивши життя своє і
піст особливий прийнявши совістю чистою, в молитвах як безплотний
перебуваючи, возсіяв єси у світі як сонце, преблаженний Алексіє.
Кондак, глас 2: Дім батьків своїх як чужий сприймаючи,
оселився ти у ньому як жебрак, і після переставлення вінець слави
прийнявши, дивним на землі явився єси, Алексіє, чоловіче Божий, ангелів і
людей радосте.
Жив у Римі багатий вельможа Євфиміян, а жінка його звалася
Аглаїда. Бог благословив це подружжя, вислухавши їх молитви, і дав їм
сина, якого вони назвали Олексій. Дитя зростало в благочесті, а ставши
юнаком, Олексій побажав посвятити себе служінню Богові. Він потай носив
на собі волосяницю й умертвляв своє тіло. За волею родичів він одружився
з дівицею чесною і багатого роду, але зразу ж після вінчання потай
залишив свою палату і в убогій одежі поїхав до Лаодикії, а звідти в
Месопотамію, до міста Едеси, де поклонився нерукотворному образові
Христа Спасителя і як бідний жебрак стояв серед убогих у притворі церкви
Пресвятої Богородиці. А в Римі, в його палаті, панував плач і сум’яття.
Ніхто не знав, де подівся Олексій; мати плакала, побивалася молода
жінка, а батько розіслав усюди слуг на його пошуки.
Деякі з них були в Едесі, навіть дали йому милостиню, та в
убогому жебраку не впізнали свого пана. Через 17 років, які святий
Олексій провів у молитві та пості, Бог об’явив людям його святість, а
Олексій, щоб уникнути людської похвали, сів на корабель, щоб у Тарсі,
при церкві святого Павла, закінчити своє життя. Однак на морі корабель
потрапив у бурю, яка прибила його до однієї італійської пристані,
поблизу Риму. Святий Олексій побачив у цьому Божу волю і рушив до дому
свого батька, якого зустрів, коли в супроводі численних слуг той виходив
з дому. Преподобний Олексій став його так просити: “Дозволь мені,
бідному і нужденному, стояти в кутку коло брами твоєї палати і
годуватися рештками твого столу, і Бог нагородить тебе, а якщо маєш кого
в дорозі, то поверне його до твого дому!”
А коли Бог об’явив йому, що наближається година його смерти, він
записав на папері усе своє життя і в гарячій молитві готувався до
смерти. Папою тоді був Інокентій I. Під час Служби Божої, яку папа
правив в присутності імператора Гонорія в церкві святих Апостолів, Бог
об’явив йому, щоби в домі Євфиміяна шукали чоловіка Божого, святого.
Папа і цар поспішили в дім Євфиміяна й запитали його, чи часом серед
його слуг немає кого, хто б святістю свого життя перевищив усіх. Тоді
слуги звернули увагу на святого Олексія, бо ж, як казали, той жебрак
постить, молиться і терпеливо зносить усякі зневаги. Євфиміян побіг до
келії слуги Божого і побачив, що той уже лежить неживий, лице його сяє,
як сонце ясне, а в руках тримає папір, якого, однак, Євфиміян витягти
з-поміж пальців не зміг. Довідавшись про це, цар наказав посеред палати
поставити коштовне ложе і на ньому покласти тіло Божого чоловіка.
Папа, імператор і всі решта припали на коліна, а папа просив, щоб
святий дозволив їм пізнати його ім’я. І тоді папір вже легко вийняли з
його руки, прочитали і дізналися, що тим святим слугою і чоловіком Божим
був син Євфиміяна – Олексій.
А сивоголовий батько його припав на коліна і з плачем став
обнімати святе тіло. І мати його Аглаїда зросила сльозами мощі свого
сина, і заплакала жінка преподобного Олексія, яка тепер залишилася
вдовою. Народ з усього міста оточив палату, так, що коли папа і цісар
несли святе тіло до церкви, не можна було пропхатися, і хоч навмисне
кидали посеред натовп гроші, щоб завдяки цьому звільнити дорогу, та
ніхто не лакомився на гріш, а всі хотіли побачити святі мощі.
Впродовж семи днів лежало тіло преподобного у церкві святого
Боніфатія, в якій вінчався колись святий Олексій, а потім поховано мощі
святого у цій же церкві, в дорогоцінному гробі. Господь прославив св.
мощі численними чудами та зціленнями. Святий Олексій помер 17 березня
411 р.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська
Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів,
Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар