Субота сімнадцятого тижня
Євангеліє
Мт.25,1–13: «Нерозумні взяли з собою світичі, та не взяли оливи з собою. Мудрі ж узяли в посудинах оливу»
Наше життя вірою, християнське життя, наша віра в Бога в реальних
життєвих обставинах потребує своєї реалізації, свого потвердження. Бо
мало сказати: «Я вірую в Бога». Замало просто стати на молитву до Бога. У
реальних обставинах наша віра має реалізовуватись, має бути свідченням,
має приносити плоди.
У сьогоднішньому Євангелії про мудрих і немудрих дів олива – це якраз
те, що вони здобули своїм життям. Не лише їхня віра, бо одні і другі
прийшли зустрічати молодого, навіть поснули всі разом. Але одні мали з
собою чесноти, добрі діла, інші ж – не мали.
Тому покликання нашого життя – не лише декларувати свою віру, але щоб
наша віра немовби зматеріалізовувалась, щоб наша віра була свідченням у
нашому житті. Це найбільше видно в житті апостолів. Вони не стільки
проповідували про Бога словами, як несли цього Бога своїм буттям. І куди б вони не приходили, то всюди приносили з собою Бога, являли Бога, показували Бога.
Хай наше життя буде сповнене тої «оливи», сповнене добрих діл!
Апостол
1Кр.14,20–25: «Щодо зла, будьте дітьми, а щодо розуму, то будьте зрілі»
Бачимо, що дитина з своєї природи рідко творить зло. Нам приємно з
дітьми мати справу, з ними розмовляти, бавитись, бо діти є без
пристрастей. Пристрасті ними не керують. Але однаково бачимо, що коли
людина росте, вона тоді вже має ставати зрілою і зріло приймати рішення,
зріло робити свої кроки.
Тому апостол вказує на те, щоб ми ставились до зла, як діти, тобто не
піддавались йому, жили в простоті, просто і безпосередньо поводились.
Але одночасно своїм розумом також вміли розрізняти, де є зло і де є
гріх, і рішуче та категорично з цим боролись, як зрілі особи.
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар