П'ятниця сімнадцятого тижня
Євангеліє
Мр.12,1–12: «…Винайняв його виноградарям і виїхав на чужину»
У своєму житті, щоб чогось досягти, кожен мусить докласти значних
зусиль. Хтось хоче здобути освіту, хтось прагне вивчити інші мови, хтось
– збудувати будинок, придбати авто, займати важливе місце в
суспільстві. І щоб це все мати, людина трудиться часто з останніх сил.
Але не усвідомлює того, що найбільший дар – це її життя.
І як в сьогоднішній євангельській розповіді господар віддає
виноградник і все добро цього виноградника для робітників, бо очікує, що
вони принесуть плоди, так і Господь дав нам наше життя і все потрібне
для того, щоб ми його гідно прожили і приносили плоди. І ці плоди – це
не тільки сам кінець нашого життя, а кожна щоденна подія, кожна
обставина – це та нагода, щоб плодоносити. Коли ми могли б принести
якийсь плід, але не зробили цього, то треба говорити про гріх. А чеснота
– це саме той момент, де ми той плід осягнули.
Вміймо прийняти наше життя як великий дар від Бога і плодоносити!
Апостол
Еф.4,17–25: «Одягнутися у нову людину, створену на подобу Божу»
Бачимо, що в нас немов би живе дві людини. Одна тягне нас до чогось
доброго і великого, божественного, святого, а інша тягне до гріха, до
тих чи інших пристрастей, те, про що каже Святе Письмо: дух сильний, але
тіло немічне. З одного боку, в людині є дух і божественна присутність,
яка тягне її до божественного життя, а з іншого – тілесні схильності
людини, які людина унаслідувала від Адама і Єви.
Від нас залежить, наскільки ми піддаємося божественній природі і
наскільки ми цій божественній природі дозволяємо в нас жити і
розвиватись, щоб вона ставала основою нашого буття. Наскільки ми даємо
Богові керувати нашими тілесними стремліннями і бажаннями. Вдивляймось,
які ми є, тілесні чи духовні, наскільки ми одягаємося в нову людину.
+Венедикт
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар