Понеділок сімнадцятого тижня
Євангеліє
Мр.10,46-52: «…Закричав він і промовив: «Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною!»
У сьогоднішньому Євангелії сліпий жебрак двічі кричить до Христа.
Знаємо, що коли приїжджає якась поважна особа, світська чи церковна,
завжди стараються створити певну атмосферу, порядок, зберігати етикет. У
часи, коли проповідував Ісус, учні й апостоли також старалися
впорядкувати стосунки людей з Ним. Сліпий жебрак порушив таку
благоговійну, спокійну ситуацію. Він, напевно, роками сидів і просив
собі на прожиття, бо не міг працювати і залежав від ласки людей, але
однієї миті, знаючи, що поряд проходить Христос, він усвідомив, що має
унікальний шанс зцілитися.
Очевидно, він чув про ті знаки, знамення і чуда, які творив Ісус,
тому не просив в Нього хліба чи грошей, але того, чого дійсно
потребував.
Отже, сьогоднішнє Євангеліє наголошує, що треба казати Богові про найважливіше, чого ми потребуємо, та мати відвагу настирливо просити цього у Бога, як жебрак.
Це не означає, що треба кричати на молитві, але щоб серце наше
«вопіяло», кричало про те, чого потребуємо. Якщо справді в такому стані,
в потребі прийдемо до Бога, Він готовий задовольнити і відповісти на
будь-яке наше прохання.
Апостол
Еф.1,22–2,3: «Між тими і ми всі колись жили в наших похотях тілесних, виконуючи примхи тіла і природних нахилів»
Апостол нам нагадує, що примхи і похоті, які керували нами до
навернення, не можуть мати в нас місця тепер. Оскільки ми хрестилися в
Ім’я Христа і зодягнулися в Нього, маємо жити життям, яким жив Він,
плекати собі ті думки, які були в Христі Ісусі, вподібнюватися до Нього у
всьому.
Часто можемо спостерігати, що в неочікуваних ситуаціях можемо
повестись несподівано для себе, зробити щось, чого від себе не чекали.
Саме такі ситуації показують нам, що ми є в полоні наших емоцій, наших
похотей і пристрастей. Стережімось усього, що віддаляє від Христа!
+Венедикт
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар