Четвер шістнадцятого тижня
Євангеліє
Мр.7,24-30: «І сказав їй: «За це слово йди: біс вийшов з твоєї дочки»
Із сьогоднішнього євангельського уривку на перший погляд може
видатись жорстокою позиція Ісуса. Він досить різко відповідає жінці, яка
з проханням припадає Йому до ніг: «Дай спершу, щоб діти наїлись». Таким
чином Господь вказує, що Він прийшов найперше до вибраного народу, а
лиш опісля можна говорити про поган.
Настирливість жінки у своєму проханні є прикладом для кожного. Коли
ми справді чогось потребуємо, не маємо перейматися наскільки гідні перед
Богом стати, наскільки ми заслуговуємо, але бути настирливими у
проханні. Адже якщо швидко перестаємо просити чогось, це показує, що нам
цього й не дуже треба. Бо ж Господь про це казав дуже просто: «Просіть,
і дасться вам!»
У Літургії ми багато разів кажемо: «Господи помилуй!», повторюючи
Богові свої прохання. Тож у випробуваннях, труднощах і потребах не
переставаймо уповати і просити Бога про наші потреби.
Апостол
Еф.1,1-9: «Щоб ми стали його синами через Ісуса Христа»
Коли Ісус Христос приймає людську подобу, Він стає нам братом по
природі, але й є Богом. Через свою божественну природу Він підносить нас
до божественного життя. Ми втратили в собі це через Адама і Єву, але
одночасно в особі Ісуса ми приймаємо цю божественну природу, Господь нас
нею обдаровує.
Погляньмо, чи щодня ми розуміємо це, чи живемо лише людськими
зацікавленнями, бажаннями і стремліннями. Господь нас зробив своїми
синами, наслідниками Царства Небесного. Що більше ми будемо про це
пам’ятати і пригадувати, то більше будемо цим жити і відкривати правду
про правдиве наше життя. Всі ми покликані через віру в Ісуса Христа, через Хрещення, через Святі Тайни стати учасниками цієї божественної природи!
+Венедикт
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар