Вівторок шістнадцятого тижня
Євангеліє
Мр.7,5-16: «Нема нічого зовнішнього для людини, що, входивши в неї, могло б її осквернити»
Люди часто бувають невдоволені, гадаючи, що коли були б інші
обставини, інші друзі, інший священик, єпископ, дружина чи чоловік –
вони були б іншими.
Проте Господь каже дуже просто: «Ніщо, що ззовні входить, не осквернює людину». Отже, ніщо ззовні не може нас зробити поганими, гріховними, віддалити нас від Бога.
Дуже важливо бути свідомими цього. Бо як будь-яка темрява, якою б
темною вона не була, не може затемнити полум’я свічки, так і будь-які
зовнішні обставини, несприятливі на наш погляд, ніколи не бувають
сильнішими за нас.
Ніщо не робить нас святими чи грішними саме по собі. І отже, які б обставини не були, завжди пам’ятаймо, що Господь є завжди з нами і дає нам силу і можливість пройти через них.
Апостол
Гал.5,11–21: «Увесь бо закон міститься у цій одній заповіді: “Люби ближнього твого, як себе самого”»
Христос зводить виконання закону, правил життя до виконання лише двох
Заповідей Любові: любити Бога і ближнього, як себе самого! З одного
боку, це просто, з іншого – треба любити Бога і себе, щоб полюбити свого
ближнього. І якщо нам тяжко полюбити іншу людину, то мусимо, найперше,
переглянути свої стосунки з Богом, але також задуматись над тим, чи ми
любимо себе. Поки не зрозуміємо, ким є Бог, як Він любить нас, ким ми
для Нього є, не зможемо зрозуміти, що той ближній так само дорогий для
Творця і вартий любові.
Часто ми очікуємо, щоб інші нас обдаровували любов’ю, прощали нам,
розуміли нашу ситуацію. Але того, чого прагнемо ми, прагнуть й інші. Щоб
ми їх любили, входили в їхню ситуацію, прощали їм, з розумінням
ставились. Спробуймо найперше самі чинити все для інших. І тоді інші неминуче це будуть чинити для нас.
+Венедикт
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар