Понеділок 8 тижня після П’ятдесятниці
Євангеліє
Мт.16,1–6: «…спокушаючи його, просили, щоб показав їм знак з неба»
Господь постійно промовляє в нашому житті, ми ж дуже спосібні почути
Його. Ми як правило шукаємо якихось особливих знаків, спеціальних
книжок, надзвичайних людей… Тож бачимо, як колись за часів Христа, що
люди очікували чогось особливого від Нього. Так і тепер є з кожним з
нас, що кожен з нас очікує якогось особливого знаку.
Не раз ми шукаємо чогось надзвичайного замість того, щоб побачити
Бога у звичайних обставинах свого життя. І саме тоді, коли ця
звичайність перестане йти нормальним руслом, настане хвороба, смерть
когось з близьких, тоді приходить цей знак і ми тоді інакше дивимось на
життя.
Стараймося в цій щоденності, буденності нашого життя зауважити
багато знаків, які дає нам Господь, багато знамень, через які Він до нас
промовляє. Не шукаймо особливих знаків, бо кожна хвилина нашого життя є знаком Божої любові до нас!
Апостол
1Кор.9,13–18: «Горе мені, коли б я не проповідував Євангелії»
Коли хтось для себе щось відкриває цінне і важливе, він неминуче хоче
тоді ділитись цим з іншими. Це стосується і Євангелії. Саме тому коли
ми до кінця ще не відкрили для себе Євангеліє і віру Христову як щось
цінне і важливе, то виникає криза проповідування.
Якщо ми зрозуміємо цінність, яку має для нас Добра Звістка, то не
зможемо не проповідувати. І тоді, як апостол Павло, ми зможемо сказати,
що горе нам, коли ми не проповідуємо Євангелію. Саме тому горе нам, якщо ми ще цього не усвідомили, коли цього не застосовуємо у власному житті, ні не ділимось з іншими!
+Венедикт
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар