Неділя 7-ма після П’ятдесятниці
Євангеліє
Мт.9,27–35: «Слідом за ним пустилися два сліпці й кричали: “Помилуй нас, сину Давидів!”»
Можемо собі уявити ситуацію, в якій натовп так обступив Христа, що до
Нього годі було доступитися. А тут два сліпці, які голосно кричали, бо
хотіли докричатися до Господа, просячи Його про зцілення і про
помилування. І саме через їхній крик Ісус зцілив їх.
Цей уривок дуже важливий для нас. Ми щось у Господа попросимо,
помолимось, і коли відразу не отримуємо, то відступаємо. Є в нас якась
проблема, ми сказали Богові, промовили молитву, пішли до церкви чи
прочитали псалом і далі замість бути витривалим в своєму проханні
зупиняємось.
На прикладі цих сліпців можемо побачити їхню настирливість,
наполегливість, впертість в своєму проханні. Часто Бог нам щось не дає
відразу, щоб ми самі для себе пересвідчились чи нам про це дійсно
йдеться, чи ми наполегливі у цьому проханні. Тому так само наполегливо, як ці сліпці, прохаймо і благаймо Господа, і Господь завжди нам дасть!
Апостол
Рим.15,1–7: «Ми, сильні, мусимо нести немочі безсильних»
Нам непросто сприймати свої слабості та обмеженості, а де вже
слабості інших! Ми завжди хочемо і очікуємо, щоб інші поступали
досконало. Але саме в цьому криється вся небезпека. Ми хочемо, щоб інші
поступали досконало там, де ми самі недосконалі.
Тому пам’ятаймо, що тих немічностей і слабостей нікому з нас не
бракує. Так, ми маємо свої сильні, поважні сторони, але маємо також і
свої слабості та обмеження. Вміймо з покорою ці слабкості інших прийняти, і так само інші будуть приймати наші обмеження і слабкості, носити наші немочі.
+Венедикт
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар