Роздуми над Словом Божим на 24 грудня 2014 р.
Коли читаємо пророцтва, які пророк Натан переказав Давидові, можемо
запитати себе, чи все те сповнилося. Наприклад: «Я призначу місце моєму
народові Ізраїлеві і насаджу його, й він буде на ньому жити і не зазнає
більш тривоги, бо беззаконні не будуть більш його гнобити, як раніше»
(2 Сам 7, 10). Народом Ізраїля — через Ісуса Христа — є ми всі, Церква,
народ месіанський, зібраний з усіх народів. Але ж Церква й досі терпить
переслідування, християни змушені втікати з багатьох місць, де панують
війна і безправність…
Усі пророцтва Старого Завіту сповнилися в Ісусі Христа, але при цьому
вони водночас виповнюються і в нас. Так відбувається, оскільки ми,
Церква, становимо Тіло Христа, яке же живе на землі. В нас, християнах,
збуваються всі пророцтва стосовно Христа, саме тому, що Він — наша
Голова у Небі, а ми — Його Тіло на землі. Тільки коли Христос прийде
вдруге, тоді остаточно завершиться час, у який Тіло Христове, Церква,
терпить переслідування.
Однак у вірі ми вже можемо переживати радість нашого визволення. Так це
переживав Захарія, коли у вірі, після народження його сина, Йоана
Хрестителя, заспівав подячний гімн Богу. Вже народження сина було для
нього знаком, що ми, «визволені з рук ворогів», входимо в повне, нове
служіння Богові: «без страху служити у святості й праведності перед Ним
по всі наші дні» (Лк 1, 74-75).
Отак і ми, схилені над яслами новонародженого Месії Ізраїля, можемо з
довірою і радістю співати разом з ангелами, що маємо доступ до
найбільшого щастя в житті: можемо служити Дитятку. Християнство — це
служіння видимій Дитині, яка об’являє нам невидимого Отця. Служачи Йому,
ми будемо переслідувані, як і Він, земними Іродами, але, як і Він,
будемо спасенні.
Фото: wiara.pl
Джерело: КРЕДО
Немає коментарів:
Дописати коментар