Лк. 21, 5–7; 10–11; 20–24
«Це бо дні кари, коли то все, що написане, здійсниться»
Ніщо так не захоплює сучасну людину, як розповіді про останні часи,
припущення, що буде зі світом і людством. Бачимо, що час від часу навіть
з’являються різні думки і «пророцтва» про те, коли має настати кінець
світу. Така інформація багатьох людей може вводити в непевність і
переживання. Це показує, що кожна людина все-таки має страх перед
останніми часами, і якщо не живе з Богом і за Його словом, то не
безпідставно, часто і несвідомо переживає, чим для неї закінчиться її
зустріч з Творцем.
Водночас християнин не лише не має боятися останніх часів, – для
нього кінець світу є очікуваним часом зустрічі з Богом, – але й мусить
щомиті усвідомлювати, що ця мить є унікальна і неповторна. Адже кожна
мить життя відходить у вічність, саме тому вона є остання і неповторна.
Відтак стараймося кожну мить нашого життя переживати, як останню, яка вже залишиться такою, якою ми її проживемо. І якщо проживати кожну мить з Богом, то можливість зустрічі з ним не буде лякати, а навпаки – тішити!
Євр. 5, 11–6, 8
«Ви повинні б давно вже бути вчителями, ви знову потребуєте, щоб вас хтось учив перших засад Божого вчення»
Навіть якщо ми вже багато років ходимо до Церкви, та чули в своєму
житті багато проповідей священиків. Не раз ходили до Сповіді, до Святого
Причастя, знаємо багато з того, що вчить Церква, то все одно щодня
бачимо, що мусимо далі вчиться і наближатися до Бога, бо наше розуміння
Бога є невелике.
У будь-якій професії за такий час ми б могли вже самі чогось
досягнути і навіть інших навчити. Але чомусь про Господа і Його науку ми
не так швидко можемо комусь розказати. Апостол застерігає нас від того,
щоб ми не залишалися немовби дітлахами і не очікували, щоб нам хтось
допомагав, спроваджував нас.
Вчімося бути дорослими, тобто не чекати, що нас хтось
навчить, а самим пізнавати, і передавати іншим це знання про Бога. Йдімо
самі до нашого Спасителя і ведімо інших!
+Венедикт
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар