ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

суботу, 11 жовтня 2014 р.

11.10.2014р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом


Субота вісімнадцятого тижня

Євангеліє
Лк.4, 31–36
 «… Бо слово його було повне влади»

У сучасному християнському церковному світі багато йдеться про катехизацію, про євангелізацію, важливість щоденного проповідування священика. Так само і кожен з нас, хто вірить в Бога, намагається свідчити про Нього. Однак, чи наші слова промовлять до інших, чи сповнені силою Святого Духа, як слова Апостолів, які, здавалося, були звичайними рибалками, але проповідували  так, що навертали народи.

 Наше слово – немовби той «транспорт», який переносить Святого Духа. Якщо посідаємо цього Святого Духа в собі, Божого Духа, живемо Ним, тоді цього Духа передаємо іншим. Якщо Духа Божого в собі не маємо, то ми нічого не можемо передати людям, лише говоримо слова, сколихуємо повітрям. Тому, щоб дати людям Бога, Святого Духа, найперше самі маємо його посідати.  

Апостол
1 Кор. 15, 39–45
«Інакший блиск сонця, інакший блиск місяця, інакший блиск зір, ба навіть зоря від зорі різниться блиском»

Коли ми були б трохи уважніші, то зауважили б, що усі святі були дуже різні. Навіть Церква часто надає їм різні титули. Святитель, священомученик, преподобний, затворник, безсребреник, постник і багато інших. Бо ж кожного Бог провадить своєю дорогою до Себе. І нашим завданням не є копіювати тих чи інших святих. Хоч їхнє життя, подвиг, молитва може нас надихати, але черпаючи їхній досвід, завжди пам’ятати, що ми маємо здобувати і свій досвід. Маємо пізнавати, як ми маємо світити Богові, чим ми маємо служити Богові та людям.

Для Бога є важлива кожна людина. Кожного з нас у своєму Божественному промислі Господь  провадить до спасіння, кожного приготовляє до Свого Царства і кожен йде неповторним шляхом. Ми не можемо накидати свою духовність, своє розуміння для когось, так само не можемо іти чиєюсь дорогою. Треба вдивлятись, вслухатися і розважати, споглядати Господа. А в спогляданні Господа пізнавати свою дорогу, якою Він нас хоче провадити до освячення і спасіння. Лише так розпізнаємо, чим ми можемо служити Богові і як можемо світити людям!

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

Немає коментарів:

Дописати коментар