Повний текст катехези під час Загальної аудієнції з понтифіком у середу 17 вересня.
Дорогі брати і сестри,
Коли визнаємо нашу віру, то говоримо, що Церква є «вселенська» і
«апостольська». Яке значення мають ці дві характерні риси Церкви? Яку
вони мають вартість для християнських спільнот і для кожного з нас?
1.«Вселенська» означає загальна. Повне і зрозуміле визначення дає нам
один з Отців Церкви, св. Кирил Єрусалимський, стверджуючи: «Церква
завжди називається «загальною» бо поширилась по цілій землі, від одного
краю до іншого, бо безперервно навчає нас усього, що людина має знати
про речі видимі і невидимі» (Катехеза XVIII, 23).
Виразним знаком вселенськості Церкви є те, що вона говорить всіма
мовами. А це плід П’ятидесятниці ( пор. Ді 2,1-13): бо це Святий Дух
зробив здатними апостолів і цілу Церкву проголошувати всім, аж до країв
землі Доброї Новини про спасіння і Божу любов. Така Церква від моменту
свого народження є вселенською, «симфонічною» і не може бути іншою як
вселенською, налаштованою на євангелізацію і зустріч з усіма. Боже Слово
сьогодні читається всіма мовами, всі мають Євангеліє рідною мовою для
читання. Повертаюсь до того самого: завжди варто носити з собою маленьке
Євангеліє, в кишені, в сумці і читати його фрагменти протягом дня. Це
корисне для нас. Євангеліє проголошується всіма мовами, щоб Церква,
перекази про Ісуса Христа, Відкупителя, були в цілому світі. Тому теж
говоримо, що Церква є вселенською, бо є загальною.
2.Якщо Церква від моменту свого народження є вселенська, то це
значить, що була народжена як та, «що вирушає в дорогу», місійна. Якби
апостоли залишились у Горниці, не виходячи проповідувати Євангеліє,
Церква була б лише Церквою того народу, того міста, Горниці. Але всі
пішли у світ, від моменту народження Церкви, від моменту Зіслання
Святого Духа. І тому Церква народилась як «вирушаючи в дорогу», місійна.
Саме це виражаємо, коли називаємо її апостольською, бо Апостол це той,
хто несе Добру Новину про воскресіння Христа.
Цей термін нам нагадує, що Церква збудована на фундаменті Апостолів і
продовжуючи їх справу послана, щоб занести всім людям послання
Євангелія, разом із знаками ніжності і сили Бога. Бо це апостоли вийшли
і створили нові Церкви, висвятили нових єпископів і то в цілому світі,
невпинно. Сьогодні продовжуємо справу тієї групи апостолів, які отримали
Святого Духа, а потім вийшли щоб проповідувати. Так само і це випливає з
П’ятидесятниці: це по суті Святий Дух перемагає всілякий опір, спокусу
закритися в собі, серед небагатьох обраних і вважати себе єдиними
адресатами Божого благословення. Якщо це робить якась група християн –
«Ми – вибрані, лише ми» - то врешті вмирає.
Спочатку помирають душею, а пізніше – тілом, бо не мають життя, не
здатні до народження життя – інших людей, інших народів – не є
апостольськими. Це саме Святий Дух веде нас на зустріч із братами, також
тими – в кожному значенні – найбільш віддаленими, щоб могли з нами
розділити любов, мир, радість, які Воскреслий Господь залишив нам як
дар.
3.Що для наших спільнот і кожного з нас означає належність до
вселенської і апостольської Церкви? Насамперед означає взяти собі до
серця спасіння цілого людства, не бути байдужим або ворожим щодо долі
багатьох наших братів, а бути відкритими і солідарними щодо них. Означає
також відчуття повноти, доповнення, гармонії християнського життя,
відкидання позиції упередження, односторонні, що закривають нас в собі
самих.
Належність до апостольської Церкви означає свідомість, що наша віра
закорінена в переказах і свідченні самих апостолів Ісуса. Це значить
почуватися неустанно посланими у єдності з наступниками апостолів, щоб
проголошувати з серцем переповненим радістю Христа і Його любові до
цілого людства.
Тут хотів би пригадати героїчне життя багатьох місіонерів та
місіонерок, які залишили свою Батьківщину, щоб проповідувати Євангеліє в
інших країнах та на інших континентах. Один бразильський кардинал, який
багато працював в Амазонії, колись мені сказав, що коли їде у якесь
місце в Амазонії, в якесь місто, завжди йде на цвинтар, на могили тих
місіонерів, апостолів: священиків, монахів, сестер, які прибули, щоб
проголошувати Євангеліє. Він вважає, що вони всі можуть бути зараз
канонізовані: залишили все, щоб проголошувати Ісуса. Дякуймо Богу, бо
наша Церква має так багато місіонерів, мав їх так багато і потребує їх
ще більше! Дякуймо Богу за це! Може серед багатьох присутніх тут хлопців
і дівчат, хтось прагне стати місіонером. Це прекрасно: нести Євангеліє
Ісуса. Нехай будуть мужні!
Просімо Бога, щоб відновив у нас дар Святого Духа, щоб кожна
християнська спільнота і кожний охрещений був виразом святої матері
Церкви, вселенської і апостольської. Дякую.
Немає коментарів:
Дописати коментар