ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

неділя, 14 вересня 2014 р.

14.09.2014р. Б. / Багатьом би не завадило «зійти з неба»

хрест

Роздуми над Словом Божим на свято Воздвиження Всечесного Хреста

  Піднятися на небо можливо тільки тому, хто зійшов із неба. Такою людиною був Ісус Христос, і тільки Він Один, ніхто не був на небі, щоби з нього спуститися. Хоча…

Грецьке слово «уранон» (небо) означало також грецького бога неба — Ураноса. В язичницьких віруваннях багатьох народів, які в той час зусібіч оточували Ізраїль, вважалося, що небо — це «місце постійного проживання» богів. Відповідно, зійти з неба також може означати зректися себе, коли у своєму егоїзмі я не бачу нікого, крім себе, коли стаю шанувальником "бога" Я. З іншого боку, ми можемо бути поневолені різними речами цього світу, настільки важливими для нас, що вони стають ідолами, «богами». Побачити правду про своє поневолення ідолами й відмовитися від цього — це також «зішестя з неба». 

У понятті «зійти» наявний принциповий момент: сходження згори донизу. Тобто упокорення. Господь відкриває небо покірним, тим, хто добровільно «спустився з висот». Книга Буття, описуючи горе Якова, коли сини принесли закривавлену одіж улюбленого сина, Йосипа, передає його страждання словами: «Зійду в шеол…» Тобто це страждання, смерть, що для віруючої людини є порогом воскресіння. Люди, які переживають смерть у перспективі воскресіння, отримують Небо. 

Порівнюючи себе зі змієм Старого Завіту, Ісус натякає на свою смерть. Саме хрест був інструментом, який «підніс»Ісуса, наблизив Його до неба. І це продовження відкриває нову межув розумінні того неба, в яке сходить Спаситель. Піднятися в небо може той, хто «по дорозі» піднявся на Хрест. Чи прагну я такого неба, якщо для цього треба пройти через хрест? 

А чому Мойсей, тобто Бог, який йому велить, вибирає саме такий шлях спасіння — змія? Щоб урятуватися від змій на землі, треба подивитися на змія в небі. Дуже софістично, особливо, якщо додати, що диявол прийшов до Єви в образі змія і був проклятий Богом. Чому Господь обирає змія, чому Ісус порівнює себе із таким, м’яко кажучи, неоднозначним персонажем? 

Я не знаю, є лише припущення: 

- Вдивляючись у змія, який є початком мого гріха, я стаю ближчим до правди, а значить — визволення. 

- Коли Ісус співвідносить себе зі змієм, Він натякає: Його милосердя таке велике, а прощення — таке незбагненне, що Він готовий його дати навіть самому дияволу, змію. 

- Цим Ісус показує, що добро і зло ззовні можуть виглядати дуже подібно, навіть однаково(пригадайте притчу про кукіль), і тому наш вибір має сягати набагато глибше зовнішнього, поверхневого.

Може, у вас є якісь інші здогадки? 

І насамкінець. Бог у книзі Чисел, описуючи змія-рятівника, каже так: «Зроби собі вогненну гадюку й повісь її на стовпі, а як укусить когось гадюка, то він погляне на неї й зостанеться живий». Бог не обіцяє віруючим (тим, хто по слову Бога дивитиметься на змія) комфортного безпроблемного життя. Їх також будуть жалити змії, їм також буде боліти, у них на шкірі залишатимуться шрами. Все, що обіцяє Бог, — це «тільки» життя. Вони не помруть. Чи достатньо тобі цього, щоби послухати Бога? 

Джерело:   КРЕДО

Немає коментарів:

Дописати коментар