Актуальне звернення «Марія та місто» Папи Бенедикта XVI
«Місто, дорогі брати і сестри, всі ми місто!» Ці слова є лише
невеличким фрагментом промови, що Папа Бенедикт XVI висловив під час
традиційної церемонії 8 грудня, присвяченої вшануванню свята Непорочного
Зачаття Діви Марії біля підніжжя статуї, що на площі Іспанії в місті
Римі.
«Я хочу публічно віддати належне всім тим, хто мовчки, не
словами, а справами, прагнуть практикувати євангельський закон любові,
який управляє світом». Понтифік також зазначає та вказує на нові стимули
в нашій праці для міста.
Промова Папи Бенедикта XV
на Площі Іспанії – Рим, 8 грудня 2009
Дорогі брати і сестри!
У самому серці християнського міста , Марія являє собою солодку і
довірливу присутність. Своїм стриманим стилем подає всім мир і надію у
щасливі та сумні моменти нашого життя. У церквах, каплицях, на стінах
палаців: живопис, мозаїки, статуї все це нам пригадує присутність
Матері, яка постійно спостерігає за своїми дітьми та опікується ними.
Навіть тут, на площі Іспанії, Пресвята Богородиця знаходиться на
вершині, щоб завжди бачити це місто та охороняти його жителів.
Що каже Марія місту? Що пригадує всім своєю присутністю? Пригадує
нам, що «де збільшився гріх, там перевищила благодать» (Рим. 5:20) – як
пише святий апостол Павло. Вона є Непорочною Матір’ю, котра звертається
до людей нашого часу: Не бійтеся, Ісус переміг зло, Він це зло переміг
повністю, і тим звільнив нас від його панування.
Ми маємо потребу у гарних новинах! Кожного дня, через газети,
телебачення, радіо, ми чуємо розповіді про зло, яке коїться у світі; ці
погані новини повторюються, посилюються і ми звикаємо до найжахливіших
речей, саме вони роблять нас нечутливими і, в певному сенсі
перевантажують наш мозок, оскільки ці негативні явища, які ми
спостерігаємо, не зменшуються, а навпаки – день у день накопичуються.
Внаслідок такого постійного плину негативних подій, – твердішає наше
серце і думки стають похмурими. З цієї причини місто потребує Марію,
котра своєю присутністю говорить про Бога, нагадує нам про перемогу
благодаті над гріхом і закликає сподіватися на краще навіть у найважчих
ситуаціях.
У місті живуть – і навіть переживають всіх – «невидимі особи», котрі
час від часу провокують і ворушать історією та життям міста, таким
чином, щоб з’явитися на першій сторінці газет чи на телебаченні. Вони
сигналізують до останнього, поки картинка тієї чи іншої новини не
приверне уваги. Це хибний механізм, якому, на жаль, важко чинити опір.
Місто спочатку приховує щось, але потім це виставляє на публіку, без
жодного помилування чи жалю. Проте, крім цього, в кожній людині є
бажання бути прийнятою як особа, котрій приналежна певного роду
сакраментальна реальність, тому що кожна людська історія це відблиск
історії спасіння, і потребує як найбільшої поваги.
Місто, дорогі брати і сестри, є всі ми! Кожен робить свій внесок у
його життя та моральний клімат, на благо чи на зло. У серці кожного з
нас є своєрідна межа між добром і злом, і ніхто з нас не повинен
відчувати себе вправі судити інших, а кожен з нас повинен відчувати
внутрішню потребу вдосконалювати себе! Засоби масової інформації, як
правило, змушують нас відчувати себе, «глядачами», якщо десь присутнім є
зло, то автоматично його прив’язувати до вини інших, мислячи, що деякі
погані чи трагічні події, ніколи не зможуть трапитись з нами. Проте, всі
ми є «акторами» а не «глядачами», і кожен з нас має свою роль як у
поганих так і добрих подіях, а наша поведінка має вплив на інших.
Часто ми скаржимось на забруднення повітря, що в деяких місцях у
місті неможливо дихати. Так, це правда: але потрібно спільне зусилля
всіх жителів міста, на всіх рівнях, для того, щоб навести порядок у
місті. Є ще одне забруднення, можливо, менш відчутне фізіологічними
органами сприйняття людини, але за своїм характером та масштабами є не
менш безпечною за попереднє. Це забруднення духу яке стирає усмішку з
наших облич, людина менше посміхається, ходить похмурою, і такий стан
речей призводить нас до того, що люди не вітають один одного, щоб не
дивитися один одному в обличчя... Власне, місто і складається з облич
тих осіб, проте, на жаль, колективна динаміка може змусити нас втратити
сприйняття глибини та особливості цих облич. Люди стають тілами, і ці
тіла втрачають свою душу, вони стають неначе речі, предмети без обличчя,
які придатні лише для обміну і споживання.
Непорочна Діва Марія допоможе нам знову віднайти і захистити глибинну
сутність людей, тому що в ній ми бачимо досконале поєднання душі і
тіла. Чистота, яка віддзеркалюється в її обличчі, проявляється у повній
відповідності в цьому досконалому єднанні духа, душі і тіла, з волею
Божою. Богородиця вчить нас відкривати себе до дії Бога, бачити інших,
так як Він спостерігає за ними: виходячи від серця. Дивитись на людей з
милістю, з любовʼю, з нескінченною ніжністю, особливо на тих, хто
самотній та зневажений. «Де рясніший гріх там заясніла благодать».
Я хочу публічно віддати належне всім тим, хто мовчки, не словами, а
справами, прагнуть практикувати євангельський закон любові, який
управляє світом. Є багато тих, навіть тут, у Римі, котрі рідко фігурують
у новинах. Чоловіки і жінки різного віку, котрі зрозуміли, що не варто
засуджувати, скаржитись, звинувачувати інших у бідах, але краще
відповідати на зло добром. Це призводить до зміни речей, а точніше,
змінює людей а, отже, і покращує суспільство.
Дорогі Друзі, римляни, і всі, хто живе в цьому місті! У той час як ми
заклопотані нашою повсякденною діяльностю, прихиліть своє вухо до
голосу Марії. Давайте послухаємо її тихий, але рішучий заклик. Вона
каже, що для кожного з нас, без винятку стосується цей Євангельський
клич, який запевняє нас, що там де збільшився гріх, зарясніла і
помножилась благодать, і кожен це може досвідчити виходячи зі свого
серця та життя! І слідуючи цьому місто красивішатиме, ставатиме більш
християнським та гуманнішим.
Дякуємо, Пресвята Богородице, за твоє послання надії. Дякуємо за твою тиху, але красномовну присутність в самому центрі нашого міста. Непорочна Діво Марія, молися за нас!
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар