Слава Ісусу Христу!
Преосвященні владики,
Всесвітліші, Високопреподобні, Всечесні отці,
преподобні сестри, дорогі брати семінаристи,
дорогі в Христі брати і сестри,
Всесвітліші, Високопреподобні, Всечесні отці,
преподобні сестри, дорогі брати семінаристи,
дорогі в Христі брати і сестри,
Ми з вами щойно побували на Тайній Вечері, яку звершив Сам наш
Спаситель Господь Бог наш Ісус Христос. Завдяки діянню Святого Духа ми
могли бути не лише спостерігачами, але справжніми реальними учасниками
тієї Вечері, сісти поміж дванадцятьох апостолів. Не лише чути, що
Христос навчає, але бачити, що Він чинить.
Тайна Вечеря не була вечерею таємною, секретною, але Таїнственною, тому
що, відходячи від своїх учнів на смерть, Ісус Христос хотів їм лишити
не лише те, що Він робив, що навчав, але Він хотів їм залишити те, ким
Він є. Лишити себе самого у таїнственний, часом людському розумові
незбагненний спосіб. Ми сьогодні бачили Ісуса Христа як Найвищого
Священнослужителя. Він сам був священиком на цій Тайній Вечері, тому ми
посвячували Миро Святе, яке є на Престолі. Миро, яким у старозавітньому
періоді помазувалися священики, царі і пророки. Той Священик приніс у
жертву Себе. Не когось іншого – Себе Самого. Тому ми сьогодні звершували
Таїнство Пресвятої Євхаристії, де Христос дам нам споживати Своє Тіло і
Свою Кров. Він був і Священик, і Жертва, але разом з тим і Престіл, на
якому ця Жертва, у той Страсний Чистий Четвер довершилася. Тому ми
сьогодні посвячували престоли, усі антимінси, які лежать на престолі
перед нашими очима.
Священик, Жертва і Престіл в одній Особі. Пояснюючи, що лишив Ісус
Христос Своїй Церкві, святий апостол Павло у листі до євреїв каже так:
ми такого маємо Первосвященика, який може співчувати нашим немочам
(пор.Євр.4,15). По-грецьки каже συμπαθῆσαι ταῖς ἀσθενείαις – не просто
симпатизувати, не просто мати якісь почуття перед тим, хто страждає, ні.
Це означає співстраждати. І в цих днях ми побачимо, що наш Спаситель
увійде в повноту усього людського буття. З біллю, страхом, смертю.
Такого ми маємо Первосвященика, який розділив з нами все, крім гріха,–
навчає нас апостол Павло.
Ще є друга риса цього священства, Христового священства, – це
священство не може ніхто сам собі взяти, але лише той, хто покликаний як
Арон. Бо ніхто з людей не може звершувати Боже діло, якщо Бог його сам
до цього не покличе, не вповноважить і не зробить дійсним те
священнослужіння, яке довершує той священик.
Страждає разом з нами наш Спаситель, але теж і покликає. Він покликає
до служіння багатьох з нас. На тій Тайній Вечері ми святкуємо
встановлення важливих Таїнств Христової Церкви. Таїнства Пресвятої
Євхаристії, Причастя Тіла і Крові Христових, але теж і Таїнство Його
Священства. Христос знає, що немає досконалих людей і до цієї своєї
божественної служби, яку ми бачили сьогодні під час Чину умивання ніг
він покликає тих, у кого дух бадьорий, але тіло немічне. Він покликає
тих, хто носить цей скарб у глиняних посудинах. Того, хто відрікається
тричі Його в один вечір, як Петро. Але покликає для того, щоб розділити з
усіма нами все те, ким Він є, даючи нам Боже життя, через людське наше з
вами буття і служіння. Даючи нам вічне життя, спасаючи нас своєю
животворящою смертю.
Тому сьогодні я хочу в особливий спосіб привітати усе духовенство нашої
Церкви. Усіх тих, кого Господь Бог, знаючи про наші немочі і
співчуваючи нам, співстраждаючи з нами покликав до Своєї служби. Вітаю
вас, Преосвященні владики, вітаю вас дорогі отці. Сьогодні до нас
Христос не лише каже, але і діяв, показуючи: "Ви звете мене Учителем, ви
хочете наслідувати, бути учасниками мого служіння? Ось я Вам покажу, що
воно означає. Хто хоче серед вас бути першим, нехай буде останнім.
Нехай буде кожному слугою". Це є те служіння, до якого покликає у
священстві Христос кожного з нас.
Нехай Всемилостивий Господь скріпить нас. Усіх нас, священиків, щоб
бути достойними тієї величезної служби, яку вручив у цей Страсний Четвер
в наші руки наш Спаситель. Молімося, щоб в нашій Церкві ніколи не
забракло покликань до священичого і монашого стану. Молімося щоб нашим
людям на цілій земній кулі ніколи не забракло Небесного Хліба – Тіла і
Крові Ісуса Христа. Того Хліба, який може бути поданий тільки руками
священика.
Я пригадую в Аргентині в одній парафії не було близько 30-ти років
священика, коли я приїхав відвідувати їх, сивоголові старці з плачем
мене просили: "Владико, дайте нам священика, щоб нам не забракло
Небесного Хліба, а на земний хліб ми вже якось самі собі запрацюємо".
Нехай Господь Бог буде прославлений за великий дар священства на
спасіння людського роду, щоб ми чинили за його прикладом і служили
Богові і людям так, як Сам Христос нам це сьогодні показав у своїм
упокоренні. Амінь.
За матеріалами http://ugcc.tv
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар