ЗверненняЄпископів Української Греко-Католицької Церкви
до духовенства і вірних в Канаді
з нагоди проведення Священного Синоду Єпископів 2012 року
«Зважайте на самих себе і на все стадо,
над яким Дух Святий поставив вас єпископами,
щоб пасти Церкву Божу, що її він придбав кров’ю власною».
Ді. 20, 28
Дорогі в Христі!
Ці слова святого апостола Павла, скеровані до старійшин християнської
спільноти Мілета, стосуються не тільки людей апостольської доби, а й
всіх нас, що живемо сьогодні, у ХХІ столітті. Тоді як ми, єпископи
Української Греко-Католицької Церкви з усього світу, готуємося до
щорічного Священного Синоду, святий Павло нагадує нам, що через це
зібрання нас покликано піклуватися Божою Церквою, яку Господь здобув
ціною власної крові і за яку впродовж понад тисячолітньої історії
поклало своє життя багато її синів і дочок.
Цього року Синод Єпископів УГКЦ збирається у Вінніпезі (Канада), аби
відзначити соту річницю з часу прибуття до Канади першого єпископа для
наших вірних – блаженного священномученика Микити (Будки). Синод – це
особливе Боже діяння, що довершується людиною: вияв присутності та
особливого прояву Святого Духа в житті Христової Церкви.
Готуючись до цієї події на канадській землі, хочемо від усього серця
привітати всіх українців та їхніх нащадків, всіх синів і дочок
Української Греко-Католицької Церкви, котрі живуть у Канаді, запевнити у
нашій молитві за кожного з вас, нашій пошані й любові! У Синоді
візьмуть участь владики з Канади, України, Західної Європи, Латинської
Америки, Сполучених Штатів та Австралії. Бажаємо звернутися до вас із
Божим Словом надії, прагнемо покріпити вас у вірі, будучи сповнені
великою радістю передчуття зустрічі з вами!
Ми переконані, що синодальні діяння сповнять особливою благодаттю
Святого Духа всі наші канадські громади, принесуть свіжий подув цього
Духа у вітрила Української Церкви в цій країні, додадуть вам сили й
відваги і далі жити християнським життям та вірою своїх батьків.
Коли блаженний Микита 1912 року приїхав до Канади, він побачив
намагання наших людей влаштувати своє життя на теренах, де їх спіткало
чимало труднощів і перешкод. Усі ці люди добре знали традиції та звичаї
рідного українського краю, – знали, як порати землю, як виховувати своїх
дітей, як жити і практикувати свою віру. А тут вони неначе опинилися в
іншому світі. Тут по-іншому обробляли землю. Тут був інший уряд. Тут
були чужа мова і чужі звичаї. Тут було багато церков і релігій, що
спантеличувало їх. Як мав владика Микита доглядати Божу паству в таких
суворих умовах? Як мав допомогти нашим вірним зберегти християнську віру
та українські звичаї у світі, який часто був супроти них таким чужим і
негостинним?
Цілковито покладаючись на Бога, єпископ з гідним подиву запалом і
великою євангельською самопосвятою, у співпраці з духовенством,
чернецтвом та активними мирянами, взявся за зміцнення і розбудову
українського церковного та громадського життя на розлогих теренах
Канади. Завдяки його старанням і жертовній праці його послідовників
протягом останнього століття наша Церква в Канаді досягнула чимало. Вона
розвинулася в першу поза межами України митрополію. Вона виховала
багато єпископів, священиків, ченців і черниць для нашої Церкви не лише в
Канаді, а й у всьому світі. Велике число мирян досягли успіхів у
канадському суспільстві як вчителі та юристи, лікарі та інженери,
політичні діячі та військові посадовці. Наші люди збудували багато
храмів дивовижної краси, шкіл, осередків культури, видавництв і
пансіонатів. Українські греко-католики належать до різноманітних
організацій, через роботу і місію яких вони сповідують свою святу віру
та допомагають поширювати Слово Боже.
Ви, дорогі брати і сестри, разом зі своїми священиками та єпископами, є
спадкоємцями і носіями цієї славної церковної та національної спадщини,
яку приніс зі собою і зберіг наш український народ на цих землях.
Користаючи з нагоди, прагнемо висловити вам наше щире визнання та
сердечну вдячність за вірність вірі батьків та за збереження нашої
національно-культурної традиції.
Вашу відданість і вірність Божій справі наша Церква в Україні особливо
відчула на зламі 80–90-х років минулого століття, коли після довгих
десятиліть переслідувань Господь дарував їй і рідному народові свободу.
Тоді ви охоче поспішили на допомогу та своїми молитвами, щедрими
пожертвами і безпосередньою участю спричинилися до відродження і
розбудови Української держави та рідної Церкви. Пам’ятаємо про це і
дякуємо вам за це!
Нині, готуючись до святкування 1025-ліття Хрещення Русі-України та до
посвячення Патріаршого собору Воскресіння Христового в Києві, яке,
сподіваємося, відбудеться в недалекому майбутньому, спільно з вами
заносимо до престолу Всевишнього подячну молитву за дар святої віри і
свободи для нашого народу, благаючи у Господа благословення на дальшу
працю, щоб Божа правда та національна єдність цілковито утвердилися на
матірній землі.
Дорогі брати і сестри у Христі! Духовно з’єднані з усіма вами, 9
вересня розпочнемо цьогорічний Священний Синод Єпископів УГКЦ. Разом із
святкуванням 100-літнього ювілею прибуття до вас першого нашого
єпископа, хочемо краще пізнати життя нашої української громади в цій
країні, з усіма досягненнями та викликами, які переживаєте. Тому зі
святою нетерпеливістю очікуємо на зустрічі, молитву і спілкування з
вами. Молимося, щоб цей Синод став нагодою до того, щоб пóдув Святого
Духа наповнив нашу Церкву і був нашим керманичем у майбутнє.
У цей важливий момент нашої мандрівки на шляху до Божого Царства
звертаємося до вас із проханням про молитву та підтримку. Моліться, аби
через Синод 2012 року всі члени нашої Церкви зросли у вірі та мудрості й
були повсякчасно готові поширювати Христову Благовість.
Благословення Господнє на вас!
Від імені Синоду Єпископів УГКЦ
† СВЯТОСЛАВ
Дано в Києві,
при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
25 серпня 2012 року Божого, у день Святих мучеників Фотія і Аникити
Джерела: www.ugcc.org.ua
Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар