Я лину думками до тебе, Вкраїно, - з Іспанії пані Стефанія Шевцова
Стефанія ШЕВЦОВА (ЧОРНА), активістка українського руху в Іспанії
Про українську справу на Піренеях, веб-сайт та на захист рідної мови
Я вже більше 9 років читаю "Кобзу", захоплююсь натхненням її творців і директора Стефана Паняка, мого дорогого земляка, бо я теж родом із села Кам'яне, що на Львівщині.
А тепер дещо про життя української громади Іспанії. Нещодавно ми створили веб-сайт нашої Асоціації "Українська родина» (www.ur.vioks.es), на сторінках котрого намагаємось якнайповніше розповісти про нашу українську справу на іспанських теренах, конкретну роботу - заходи, урочистості, діяльність суботньої школи. А ще - і це не менш важливо - своєю діяльністю прагнемо підтримати-підбадьорити наших рідних і друзів в Україні, «пробудити» їх, дати сили й наснаги, бо так їх «затуркали» матеріальними проблемами, що можуть лишень "боронити картоплю від колорадського жука". Пишу це без іронії, із глибоким сумом у серці, бо відчувається: Україною вже повзе страх за майбуття і, навіть, життя...
Думаємо, українцям у всьому світі усе це відомо. Втім, одна справа - знати на загал, по факту, інша - щодня бачити, як неньку розпинають. Бачити і… мовчати. А саме така ситуація нині в Україні. Словами Шевченка: «а братія мочить собі, витріщивши очі..»
На веб-сайті українців Іспанії (як бачите, він, ніби побратим, сайту «КОБЗА. Українці Росії») розміщені фото- і відеорозповіді про урочистості, присвячені, зокрема, таким тематичним заходам як: «Наша писанка» чи «Голодомор». А ще, переглянути у форматі відео, як українці в Іспанії єдиною родиною відзначають найбільші свята українського народу. Звісно, поки наші «журналістські» спроби більше схожі на аматорство, але рук не опускаємо, тішимося надіями, що поступово опануємо ту нелегку творчу справу. Талановитих українців по світу - багато! Та найголовніше ми все ж маємо: любов і пошану до рідної України.
Наразі українців в Україні та світі хотіла б потішити (перепрошую за таку сміливість) своєю творчістю. Бо життя на віддалі від України не дуже солодке, і серцем повсякчас линеш у рідні краї, де залишив стежки дитинства, де живуть твої рідні, де ти залишив свої щасливі спогади. Словом, пропоную вашій увазі мою поезію «Я лину думками до тебе, Вкраїно…»
Я лину думками до тебе, Вкраїно,
Де внук мій, де дочка і мати єдина,
Де спів солов'їв уночі на калині,
Де води Стрия і Дністра воєдино,
Де біло-рожево квітують сади,
Де серцю весело і мило завжди,
Де сонце сміється, відбившись в калюжі.
О, рідний мій краю, люблю тебе дуже!
Я лину думками до тебе, Вкраїно,
Де рідний мій брат і сестричка єдина,
Де шелест і спокій дарує діброва,
Де поля і неба весняна розмова,
Де любо усюди, куди не гляди!
До тебе, мій краю, спішу я завжди!
Я лину думками до тебе, Вкраїно,
Де осінь у полі й тополя єдина,
Де вітер листочки останні зрива,
Де в лузі жовтіє і никне трава,
Де поля і неба вже стихла розмова...
ДЕ ВІЧНО ЗВУЧАТИМЕ РІДНАЯ МОВА!..
Стефанія ШЕВЦОВА (ЧОРНА), м. Мурсія, Іспанія
Вірш на захист рідної мови постав у душі й на папері зовсім не випадково. Упевнена стовідсотково: питання щодо того, яка чи які мови мають бути в Україні державними, навіть не варте обговорення. Лише українська! І про що тільки думають ті «українські» політики, які наразі на українських теренах «педалюють» тему другої державної (російської) мови?! Адже мова - це перша ознака нації і державності! Є мова - є народ! А ми ж українці, і мова у нас - українська. Невже це не зрозуміло?! А ще «мовне питання» украй гостро лунає з огляду на молоду українську державність. Має пройти певний час, щоб держава зміцніла, щоб пройшла етапи становлення.
Тому й ми, українці в Іспанії, не тільки «між собою», «на кухні», а й уголос, на мітингові, стали на захист рідної мови. Завдяки нам громадяни Іспанії, тамтешні урядовці та мас-медіа знають про утиски українського в Україні.
А сьогодні в Україні - просто жах! Як може міліція розганяти протестувальників, українських громадян, котрі, відповідно до прав і свобод, гарантованих Конституцією України, вийшли на акції протесту, аби засвідчити свою незгоду із тим, що відбувається нині під куполом Верховної Ради?!
Багато українців, котрі проживають в Європі чи Америці, ставлять підписи під відкритим листом - Протестом проти мовного законопроекту панів Ківалова-Колєсніченка (насправді - мовного свавілля). Головне - не лишатись байдужим. Також інформуємо світові мас-медіа про боротьбу українців за демократичні права, свободу вибору та за єдину державну українську мову...
Цікаво, а чи читають світову пресу, так звані, «українські» можновладці? Є сумніви... Адже ці люди, з претензіями на необмежену владу феодалів, здається, напевно, не мають того рівня внутрішньої культури, щоб почути власний народ. От, якби попрохати нині чинного українського Президента (чи Прем'єр-міністра) продекламувати напам'ять - і то українською! - хоч одну молитву або вірша!.. Не впевнена, що знають. А ходять до церкви, ставлять свічки і хрестять лоба…
Усі ми родом із Радянського Союзу, і в радянських зрусифікованих школах на вивчення «солов'їної калинової» відводилось зовсім мало годин. Але ж українську вчать і студенти-араби, і китайці, і афроамериканці, котрі приїздять на навчання до України. Невже, пан Азаров має менше кебети?.. Питання не риторичне. Тут або розуму не вистачає, тоді як такі люди, із низьким IQ, стали до керма цілої держави? Або величезна зневага, ба, навіть відторгнення усього українського. Тоді, знову ж, як такі люди стали керманичами саме української держави?
Нехай би «пан Азаров і К» боролися із бідністю, впроваджували нові економічні програми, щоб добробут населення зростав, і наші люди не їхали на заробітки деінде, микались світами, а наші діти зростали сиротами, бо батьки змушені стати заробітчанами. На чужині - хліб без меду! Щоб молодь наша не тікала за кордон, щоб було майбутнє у країни…
І наостанок, стосовно «труднощів перекладу». Вітер новітньої української історії розніс цвіт нашої нації по всьому світу, і всі ми протягом року-двох, а таки опановували мови держав, що дають нам хліб і до хліба... Відтак, знаємо із власного досвіду і запевняємо: нічого неможливого немає! Вчать і ведмедя крутити колесами веломашини…
А українцям світу хочемо сказати від душі: No Pasarán! Вони не пройдуть! Але якщо ми будемо небайдужими і рішучими!
Дякую усій чесній громаді за увагу. Рада спілкуванню безмежно! Заходьте на наш сайт, будемо раді!
З повагою,
Стефанія ШЕВЦОВА (ЧОРНА)
активістка українського руху,
за фахом - вчителька української мови,
м. Мурсія, Іспанія
Оголошення-запрошення на навчання до української школи, м. Мурсія, Іспанія
Наші діти в Іспанії знають українську мову, а ви, панове українські можновладці...
Вид міста Мурсія, Іспанія
Ландшафти Іспанії
'Я лину думками до тебе, Вкраїно', - з Іспанії пані Стефанія Шевцова
На світлинах: Стефанія Шевцова (Чорна), активістка українського руху в Іспанії. Наші школярики опановують українську мову, звичаї та культуру рідного народу. Оголошення-запрошення на навчання до української школи, м. Мурсія, Іспанія. Наші діти в Іспанії знають українську мову, а ви, панове українські можновладці? Вид міста Мурсія, Іспанія. Ландшафти Іспанії. «Я лину думками до тебе, Вкраїно», - з Іспанії пані Стефанія Шевцова.
Джерело: Українці Росії «КОБЗА»
Немає коментарів:
Дописати коментар