15.08.2015р. Б. / Отець Юстин Бойко: Скільки коштує пам'ять?

Багато хто у часі вируючих дискусій навколо пам`ятника Митрополиту Андрею у Львові висловлював думку про те, що взагалі то пам`ятники належать до пережитків, до минулого. У мене тоді порада до тих, що так говорили. Будьте, будь-ласка, послідовні і просто не ставте пам`ятні знаки на могилах своїх рідних. Це ж буде сучасно! Цікаво, правда...

Але ж, очевидно, зараз знайдеться маса таких, які говоритимуть, що не можна порівнювати ці речі. Можна. Бо якщо пам`ять людська має виразитись у чомусь, то тільки у чомусь видимому, бо інакше вона загине. Така вже людська пам`ять... Коротка ... На жаль..

Тільки нечисельні ангели у людськім тілі носять пам`ять у серці... ціле своє життя.. А для інших, щоби пам`ятали і не забували, потрібна видима пам`ять.. Сучасна війна в Україні також є наслідком браку пам`яті про минулих Героїв, які ще колись попереджали про грядущу небезпеку.. Забули.. Тепер розплачуємося. Дай, Боже, щоб наступні покоління належним чином оцінили цю боротьбу і не сварилися на тому, скільки вона, пам’ять, коштує!

Слава Україні!
Слава Героям!

о. Юстин Бойко, студит

Джерело:   Воїни Христа Царя

14.08.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

П'ятниця одинадцятого тижня 

Євангеліє

Мт.24,27-33,42-51: «Чувайте, отже, бо не знаєте, якого дня Господь ваш прийде»

Знаємо, що в перших роках християнства ученики, апостоли завжди очікували цього другого приходу Господа. Тепер лише час від часу, а правду кажучи майже ніколи люди не говорять про свій відхід до вічності, ніхто практично не згадує і не чуває про другий прихід Господа нашого Ісуса Христа.

Проте Господь завжди приходить в наше життя і тому дуже важливо бути відкритим на те, щоби пізнавати цю Божу присутність. Бог є завжди. Справа в тім – наскільки ми цю Божу присутність можемо для себе відкривати і нею жити.

Наш відхід до вічності, наша смерть буде лише потвердженням того, що ми вибрали і чим жили. Якщо ми жили ціле життя без Бога, то смерть – потвердження, так буде вічно. Коли ми наше життя прожили з Богом, чували, зустрічали Його, то так буде і у вічності.

---

Апостол

2Кор.4,13–18: «Ось чому ми не  втрачаємо відваги: хоч наша зовнішня людина занепадає, однак наша внутрішня обновлюється день у день»

Ми часто собі ідеалізуємо християнське минуле, але і там були свої плюси, і мінуси, і в середовищі апостолів, і зовні. Але християни ніколи не втрачали відваги, вони ніколи не опускали рук. Вони розуміли, що будь-які обставини є сприятливі для духовного зросту. Можна сказати, коли йде хтось за Христом і проповідує Христа, то для нього супротивний вітер завжди буває попутним вітром, як для мучеників їхня смерть була спасінням, а потім ця кров мучеників стала насінням Церкви.

Намагаймося менше звертати увагу на зовнішні обставини, що б не діялось і не відбувалось, будьмо певні того, що в кожних обставинах можемо зростати духовно, перемінюватись і свідчити про Бога. І без сумніву, Бог передбачив все, що відбувається, і знає, що все вийде на добро для Його Церкви і кожної християнської душі!

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

13.08.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Четвер одинадцятого тижня 

Євангеліє

Мт.24,13-28:  «Бо встануть лжехристи та ложні пророки, які чинитимуть великі знаки й чуда, щоб коли можна,звести навіть і вибраних»

Бачимо, що кожна людина на будь-якому континенті свідомо чи несвідомо шукає Бога, саме тому і розвинулось так багато релігій. Але дві тисячі років тому сталася революційна подія: вже не людина шукала Бога, а Сам Бог прийшов до людини. Саме тому завжди завданням Церкви було берегти цю правду про Бога, цей досвід Бога, вказувати на Господа. Ми бачимо, що впродовж історії в Церкві завжди повставали різні єресі, різні рухи, які старалися звести з цієї дороги правди, яку об’явив Христос.

 Тому завдання і покликання кожного з нас – пізнавати правду про Бога, пізнавати вчення Церкви, знати в кого і в що я вірю, щоби вміти це іншим окреслити і передати. Тому дуже важливо для кожного з нас, щоб ми повсякчас більше і глибше здобували ці знання. Скільки б разів ми не читали Євангеліє, нам відкривається щось нове, скільки б разів ми не чули проповідей, нам відкривається щось нове, скільки б разів ми не читали тих чи інших релігійних чи богословських книг, ми знов і знов все більше відкриваємо для себе цю правду Божого об’явлення. Тому стараймося ніколи не зупиняючись упродовж свого життя, пізнавати правду про Господа, щоби завжди стояти насторожі віри Христової.

---

Апостол

2Кр.4,1–6: «Бо ми не самих себе проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа; самі ж ми – слуги ваші ради Ісуса»

Що є феноменом християнства? Те, що Христос об’явився людям, як Бог, і це об’явлення пізнали апостоли і ділились з іншими. Те, що самі пережили, те іншим передали і виклали в Євангелію, Послання, книги, які ми маємо в Новому Завіті. І так апостольська тяглість триває до тепер.

Нічого дивного в цьому немає, бо людина, яка пізнала Ісуса, неминуче хоче поділитися з іншими цим скарбом. Якщо ми не ділимось з іншими, то або не відкрили для себе стосунків з Богом, або зробили це недостатньо добре. Уявімо, коли б апостоли дізнались Добру Новину і ні з ким не ділились, нікому не служили б, що ми мали б тепер? Не було б християнства в цілому світі. Християнство саме задля того є, щоб ділитися Доброю Новиною. Тому пізнаваймо його самі і ділімось з іншими.

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя