11.12.2017р. Б. / Св. препмуч. Стефана Нового; Св. муч. Іринарха і семи жінок із ним

Святого преподобномученика Стефана Нового

Тропар Стефана, глас 3: Просіявши, Стефане, життям посників, і у світі зблиснувши бігом страдництва, розігнав єси мрячну оману єретиків, показав істинну славу православних, тому прославився як Божественний свідок істини Христової. 

Кондак Стефана, глас 3: З неплідного, преподобний, кореня проросла гілка, співіменний первомученикові, монахів наставником великим, отче, явився єси, і ярості не убоявшись царя, який не хотів образ Христа почитати, тому й уснув єси, мученицький вінець прийняв єси, Стефане. 

Святий Стефан народився в Царгороді 715 р. З дитинства він був посвячений на службу Богу, у шістнадцять років віддав себе під провід пустинножителя Йоана на горі святого Авксентія. Тут, провадячи ангельське життя, ділив він час на молитву і на читання Святого Письма та листів святого Йоана Золотоустого. Після смерти свого батька і після смерти монаха Йоана, він роздав усе майно бідним, а коли його мати і сестра вступили до жіночого монастиря на горі святого Авксентія, він на вершині тої гори облаштував собі келію без даху, таку маленьку, ш;о навіть випростатися в ній не міг, і, наклавши на своє тіло важкі ланцюги, постановив дожити тут віку свого на самоті. Та чутка про нього стала швидко поширюватися, народ почав горнутися до нього, і вже невдовзі у підніжжя гори постало 24 монаших келії, в яких подвизалися учні преподобного Стефана.

На царському престолі сів Костянтин Копроним, і почав переслідувати всіх вірних, а ікони безчестити і палити. 754 року скликано до Царгорода єретичне зборище, на якому засуджено усіх вірних синів Христової Церкви. І розпочало пекло своє жниво; натовп нечестивців грабував церкви, святі посудини кидали в море, у Влахернській церкві зішкрябали розписи зі стін, а замість ікон, що представляли святих, вимальовували всякі подоби птиць і звірів. Мощі святих спалювали і їхні кості всюди валялися на вулицях. Ісповідників Христової віри карали смертю, тисячам випалювали очі, підтинали стегна ніг, відрізали носи і покалічених кидали у в’язницю.

Тоді багато монахів поспішало до преподобного Стефана, а той скріпляв їх, заохочував бути витривалими у почитанні ікон і не відступити від правди. Імператор хотів конче умовити преподобного Стефана підтримати єресь, але той не прийняв юдиних дарів і голосно сказав, що не хоче мати нічого спільного з єретиками. За те його кати схопили і кинули до в’язниці. На час війни з болгарами святого Стефана було звільнено, та після війни вся ненависть імператора знову повернулася проти нього. Його звинуватили у найбезсоромніших злочинах, підкупили свідків, хоч усі знали, що це є невдала видумка імператора, який за всяку ціну хотів погубити святого Стефана, та так, щоб вірні не могли його визнати мучеником.

Монастир на горі святого Авксентія було спалено, а святого Стефана, після мук і морення голодом, доставили у Хризополіс, до монастиря Филиппика, але вже через п’ятнадцять днів заслано його до Проконнис. У 765 р. (або 766 р.) привезено його до Царгорода, тут його морили голодом і мучили у в’язниці. Та у темній в’язниці, страждаючи від голоду і мук, преподобний Стефан безнастанно голосив славу святих ікон. Імператор скаженів, а царські опричники, щоб догодити Копронимові, вдерлися до в’язниці і, прив’язавши до оков святого мотузку, волочили його вулицями міста і катували. Імператор наказав випустити зі шкіл дітей, щоб вони збиткувалися над святим мучеником. Уже майже непритомний, коли його волокли повз одну церкву, святий Стефан ще підніс голову, аби віддати честь Богу. І тоді один з придворних розторощив йому голову, а сп’янілий натовп збиткувався ще і над мертвим тілом. Так 28 листопада 767 р. прийняв мученицьку смерть святий Стефан, він помер за святу віру і за честь ікон.

__________
У той самий день

Святого мученика Іринарха і семи жінок із ним

Тропар Іринарха, глас 4: Мученик Твій, Господи, Іринарх,* у стражданнях своїх прийняв вінець нетлінний від Тебе, Бога нашого,* мавши бо кріпость Твою, він мучителів подолав,* сокрушив і демонів зухвальства безсильні.* Його молитвами спаси душі наші. 

Кондак Іринарха, глас 1: Мир великий був з тобою, мyчениче, коли ти наспів ворога, і переміг полчище омани божеcтвенною благодaттю, коли ти дуже постраждав. Тому з вірою молимо тебе від усякої шкоди ізбав тих, які почитають святу пам’ять твою Іринарше. 

Святий Іринарх, молодий ще віком, був одним з тих, хто в часи переслідування християн за Диоклетіяна, при мучителі Максиміяні, мав мучити християн. Але Господь Бог був милосердний до нього, й одного разу, коли Іринарх бачив, як семеро святих мучениць відважно йшли на муки, в його серці запалала любов до того Бога, який дає своїм ісповідникам міць та силу витерпіти вогонь і залізо, — і він став голосно прославляти Христа Спасителя. За це святого мучили вогнем, а під кінець убили мечем.

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

10.12.2017р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

Кл.3,4–11:  «Умертвляйте, отже, ваші земні члени: розпусту, нечистоту, пристрасті, лиху пожадливість, зажерливість – що є ідолопоклонство»

Знаємо, що кожна земна радість, якою б вона не була, – дочасна. Лише Бог є Джерелом вічної радості. Але цієї втіхи, яка лине від Господа, не зможемо відчути, доки не умертвлятимемо своїх гріховних схильностей, у яких найчастіше шукали і шукаємо радості. 

Апостол Павло називає такі гріхи як розпуста, нечистота, пристрасті, лиха пожадливість, зажерливість – ідолопоклонством. Тобто тим, що часто в нашому серці займає місце Господа, а отже – місце Його радості! 

Поборюймо ці гріхи у своєму серці та наповнюймось Господом. Бо лише з Ним зможемо пізнати правдиву радість, яка не проминає, лише в Ньому зможемо знайти захист від спокус і витривати в чистоті до зустрічі з Господом!

*** 

Лк.14,16-24:  «Один чоловік справив велику вечерю й запросив багатьох»

Цей уривок показує нам, що Бог кличе всіх йти за Ним. Слово «багатьох» означає – всіх. Це справді так. Покажіть мені ту людину, якої Бог би не кликав, якої б не хотів бачити у своєму Царстві! Бог кожну людину створив для вічності з Ним. А хто є вибрані? Це ті, які самі себе вибрали, бо вирішили відповісти на цей Божий заклик. 

Бачимо, як усі ці троє осіб в різний спосіб відмовляються або, радше, знаходять виправдання, чому вони не можуть прийти на цей бенкет, не можуть відповісти на запрошення. 

Погляньмо на наше життя: з одного боку – ми усвідомлюємо, як би мали жити, як нам треба чинити в певних обставинах, бо знаємо Божі Заповіді. А з іншого – що в нас виходить натомість? Бачимо, як ми відповідаємо на той Божий поклик. Завжди знаходимо причини, чому так не живемо, чому так не чинимо. 

Якщо хтось хоче виправдатися, то завжди шукає причини, а хто хоче відповісти на запрошення Бога, то завжди знайде можливість.

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

10.12.2017р. Б. / Св. великомученика Якова Персянина; Св. преп. Паладія

Святого великомученика Якова Персянина

Тропар Якова, глас 4: Муками жахливими і хоробрістю терпіння всіх здивував ти, многострадальний, над кожною бо частиною членів, благодарні мольби предивно вимовляв ти Господеві. Тому, у стражданні твоєму вінець прийнявши, до Престолу зійшов єси Небесного Царя Христа Бога, Якове, Його моли, щоб спас душі наші. 

Кондак Якова, глас 2: Укріпившись вірою через добру дружину, терпеливий душею, і Страшного Судища убоявшись,/ перським повелінням і страхом, Якове, зневажив єси і явився єси мучеником чесним, коли тіло твоє, мов лозу, різали. 

Святий Яків був християнином і жив при дворі перського царя Ісдигерда, наслідника лютого Сапора II, який сорок років мучив християн і ріками проливав їхню кров. Яків, дворянин і улюбленець царя, приховував свою віру, і так поволі дійшов до відступництва, бо почав брати участь у поганських жертвах.

Коли про це довідалися його жінка і мати, то написали йому, що навіть чути про нього не хочуть, якщо він справді зрадив Христову віру. Цей лист глибоко зворушив Якова і він гірко заплакав, бо прийшло йому на думку, що якщо мати і жінка його зреклися, то і Христос зречеться його. Тоді він став сторонитися людей, а інші дворяни донесли цареві, синові Ісдигерда, тоді вже покійного, що Яків, мабуть, християнин. Перед царем святий Яків голосно визнав свою віру, і за це його було віддано на нечувані муки. Святому мученикові поволі відрізали один за одним пальці рук і ніг, потім долоні, стопи, рамена, а він вголос молився такими словами: “Свят, свят, свят єси, Бог Вседержитель, хвалений небесними силами. Глянь на мене вмираючого, Боже живих і мертвих, і вислухай мою молитву. Вже відсічені всі члени мої і тіло моє майже мертве; не маю ніг, щоб стати перед Тобою, не маю рук, щоб вознести їх в молитві до Тебе, Владики мого, не маю колін, щоб припасти і поклонитися перед Тобою, Сотворителем моїм. І кинутий перед Тобою, Всевідучий, як дім розвалений, як дерево, обтяте з галуззя, я молю Тебе, Чоловіколюбче, не остави мене до кінця, але виведи з темниці душу мою!” Після кількох годин мук святому Якові відтяли голову. Його розчленоване тіло християни вночі зібрали і поховали. Постраждав святий 421 р.

__________
У той самий день

Святого преподобного Паладія

Тропар Паладія, глас 8: В Тобі, отче, дбайливо зберігся образ,* бо, прийнявши хрест, Ти пішов слідом за Христом* і ділом навчав Ти погорджувати тілом, бо воно проминає,* а дбати про душу – єство безсмертне.* Тим-то з ангелами разом радується,* преподобний Паладіє, дух твій. 

Кондак Паладія, глас 1: Монашествувавши Богоугодно, Богоносний отче наш, молитвою і постом Бога шукав єси і став чистим вмістилищем Духа, сяючи вірним зірницею чеснот, якою просвіщаєш всіх, хто тебе почитає. Слава Христу, який прославив тебе, слава Тому, який укріпив тебе, слава Тому, який діє через тебе всім зцілення. 

Преподобний Паладій був самітником, подвизався він у Сирії, поблизу Антіохії, поруч із селом Імме. Своє життя святий провадив у безнастанних молитвах, постах і умертвленні тіла, за це Господь Бог дав йому силу творити чуда. Одного разу розбійник, убивши подорожнього, кинув труп перед дверми келії преподобного Паладія. Вранці збігся натовп народу, бо всі думали, що то святий самітник убив подорожнього. Тоді за молитвою святого Бог воскресив убитого; той сів і зразу вказав на убивцю, що сховався у натовпі, а в нього знайшли закривавлений ніж і вкрадені гроші. Рік смерти преподобного Паладія невідомий.

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР