Святого преподобномученика Стефана Нового
Тропар Стефана, глас 3: Просіявши, Стефане, життям посників, і
у світі зблиснувши бігом страдництва, розігнав єси мрячну оману
єретиків, показав істинну славу православних, тому прославився як
Божественний свідок істини Христової.
Кондак Стефана, глас 3: З неплідного, преподобний, кореня
проросла гілка, співіменний первомученикові, монахів наставником
великим, отче, явився єси, і ярості не убоявшись царя, який не хотів
образ Христа почитати, тому й уснув єси, мученицький вінець прийняв єси,
Стефане.
Святий Стефан народився в Царгороді 715 р. З дитинства він був
посвячений на службу Богу, у шістнадцять років віддав себе під провід
пустинножителя Йоана на горі святого Авксентія. Тут, провадячи
ангельське життя, ділив він час на молитву і на читання Святого Письма
та листів святого Йоана Золотоустого. Після смерти свого батька і після
смерти монаха Йоана, він роздав усе майно бідним, а коли його мати і
сестра вступили до жіночого монастиря на горі святого Авксентія, він на
вершині тої гори облаштував собі келію без даху, таку маленьку, ш;о
навіть випростатися в ній не міг, і, наклавши на своє тіло важкі
ланцюги, постановив дожити тут віку свого на самоті. Та чутка про нього
стала швидко поширюватися, народ почав горнутися до нього, і вже
невдовзі у підніжжя гори постало 24 монаших келії, в яких подвизалися
учні преподобного Стефана.
На царському престолі сів Костянтин Копроним, і почав переслідувати
всіх вірних, а ікони безчестити і палити. 754 року скликано до Царгорода
єретичне зборище, на якому засуджено усіх вірних синів Христової
Церкви. І розпочало пекло своє жниво; натовп нечестивців грабував
церкви, святі посудини кидали в море, у Влахернській церкві зішкрябали
розписи зі стін, а замість ікон, що представляли святих, вимальовували
всякі подоби птиць і звірів. Мощі святих спалювали і їхні кості всюди
валялися на вулицях. Ісповідників Христової віри карали смертю, тисячам
випалювали очі, підтинали стегна ніг, відрізали носи і покалічених
кидали у в’язницю.
Тоді багато монахів поспішало до преподобного Стефана, а той скріпляв
їх, заохочував бути витривалими у почитанні ікон і не відступити від
правди. Імператор хотів конче умовити преподобного Стефана підтримати
єресь, але той не прийняв юдиних дарів і голосно сказав, що не хоче мати
нічого спільного з єретиками. За те його кати схопили і кинули до
в’язниці. На час війни з болгарами святого Стефана було звільнено, та
після війни вся ненависть імператора знову повернулася проти нього. Його
звинуватили у найбезсоромніших злочинах, підкупили свідків, хоч усі
знали, що це є невдала видумка імператора, який за всяку ціну хотів
погубити святого Стефана, та так, щоб вірні не могли його визнати
мучеником.
Монастир на горі святого Авксентія було спалено, а святого Стефана,
після мук і морення голодом, доставили у Хризополіс, до монастиря
Филиппика, але вже через п’ятнадцять днів заслано його до Проконнис. У
765 р. (або 766 р.) привезено його до Царгорода, тут його морили голодом
і мучили у в’язниці. Та у темній в’язниці, страждаючи від голоду і мук,
преподобний Стефан безнастанно голосив славу святих ікон. Імператор
скаженів, а царські опричники, щоб догодити Копронимові, вдерлися до
в’язниці і, прив’язавши до оков святого мотузку, волочили його вулицями
міста і катували. Імператор наказав випустити зі шкіл дітей, щоб вони
збиткувалися над святим мучеником. Уже майже непритомний, коли його
волокли повз одну церкву, святий Стефан ще підніс голову, аби віддати
честь Богу. І тоді один з придворних розторощив йому голову, а сп’янілий
натовп збиткувався ще і над мертвим тілом. Так 28 листопада 767 р.
прийняв мученицьку смерть святий Стефан, він помер за святу віру і за
честь ікон.
У той самий день
Святого мученика Іринарха і семи жінок із ним
Тропар Іринарха, глас 4: Мученик Твій, Господи, Іринарх,* у
стражданнях своїх прийняв вінець нетлінний від Тебе, Бога нашого,* мавши
бо кріпость Твою, він мучителів подолав,* сокрушив і демонів
зухвальства безсильні.* Його молитвами спаси душі наші.
Кондак Іринарха, глас 1: Мир великий був з тобою,
мyчениче, коли ти наспів ворога, і переміг полчище омани божеcтвенною
благодaттю, коли ти дуже постраждав. Тому з вірою молимо тебе від усякої
шкоди ізбав тих, які почитають святу пам’ять твою Іринарше.
Святий Іринарх, молодий ще віком, був одним з тих, хто в часи
переслідування християн за Диоклетіяна, при мучителі Максиміяні, мав
мучити християн. Але Господь Бог був милосердний до нього, й одного
разу, коли Іринарх бачив, як семеро святих мучениць відважно йшли на
муки, в його серці запалала любов до того Бога, який дає своїм
ісповідникам міць та силу витерпіти вогонь і залізо, — і він став
голосно прославляти Христа Спасителя. За це святого мучили вогнем, а під
кінець убили мечем.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква
кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар