Святого великомученика Якова Персянина
Тропар Якова, глас 4: Муками жахливими і хоробрістю терпіння
всіх здивував ти, многострадальний, над кожною бо частиною членів,
благодарні мольби предивно вимовляв ти Господеві. Тому, у стражданні
твоєму вінець прийнявши, до Престолу зійшов єси Небесного Царя Христа
Бога, Якове, Його моли, щоб спас душі наші.
Кондак Якова, глас 2: Укріпившись вірою через добру
дружину, терпеливий душею, і Страшного Судища убоявшись,/ перським
повелінням і страхом, Якове, зневажив єси і явився єси мучеником чесним,
коли тіло твоє, мов лозу, різали.
Святий Яків був християнином і жив при дворі перського царя
Ісдигерда, наслідника лютого Сапора II, який сорок років мучив християн і
ріками проливав їхню кров. Яків, дворянин і улюбленець царя, приховував
свою віру, і так поволі дійшов до відступництва, бо почав брати участь у
поганських жертвах.
Коли про це довідалися його жінка і мати, то написали йому, що навіть
чути про нього не хочуть, якщо він справді зрадив Христову віру. Цей
лист глибоко зворушив Якова і він гірко заплакав, бо прийшло йому на
думку, що якщо мати і жінка його зреклися, то і Христос зречеться його.
Тоді він став сторонитися людей, а інші дворяни донесли цареві, синові
Ісдигерда, тоді вже покійного, що Яків, мабуть, християнин. Перед царем
святий Яків голосно визнав свою віру, і за це його було віддано на
нечувані муки. Святому мученикові поволі відрізали один за одним пальці
рук і ніг, потім долоні, стопи, рамена, а він вголос молився такими
словами: “Свят, свят, свят єси, Бог Вседержитель, хвалений небесними
силами. Глянь на мене вмираючого, Боже живих і мертвих, і вислухай мою
молитву. Вже відсічені всі члени мої і тіло моє майже мертве; не маю
ніг, щоб стати перед Тобою, не маю рук, щоб вознести їх в молитві до
Тебе, Владики мого, не маю колін, щоб припасти і поклонитися перед
Тобою, Сотворителем моїм. І кинутий перед Тобою, Всевідучий, як дім
розвалений, як дерево, обтяте з галуззя, я молю Тебе, Чоловіколюбче, не
остави мене до кінця, але виведи з темниці душу мою!” Після кількох
годин мук святому Якові відтяли голову. Його розчленоване тіло християни
вночі зібрали і поховали. Постраждав святий 421 р.
У той самий день
Святого преподобного Паладія
Тропар Паладія, глас 8: В Тобі, отче, дбайливо зберігся
образ,* бо, прийнявши хрест, Ти пішов слідом за Христом* і ділом навчав
Ти погорджувати тілом, бо воно проминає,* а дбати про душу – єство
безсмертне.* Тим-то з ангелами разом радується,* преподобний Паладіє,
дух твій.
Кондак Паладія, глас 1: Монашествувавши Богоугодно,
Богоносний отче наш, молитвою і постом Бога шукав єси і став чистим
вмістилищем Духа, сяючи вірним зірницею чеснот, якою просвіщаєш всіх,
хто тебе почитає. Слава Христу, який прославив тебе, слава Тому, який
укріпив тебе, слава Тому, який діє через тебе всім зцілення.
Преподобний Паладій був самітником, подвизався він у Сирії,
поблизу Антіохії, поруч із селом Імме. Своє життя святий провадив у
безнастанних молитвах, постах і умертвленні тіла, за це Господь Бог дав
йому силу творити чуда. Одного разу розбійник, убивши подорожнього,
кинув труп перед дверми келії преподобного Паладія. Вранці збігся натовп
народу, бо всі думали, що то святий самітник убив подорожнього. Тоді за
молитвою святого Бог воскресив убитого; той сів і зразу вказав на
убивцю, що сховався у натовпі, а в нього знайшли закривавлений ніж і
вкрадені гроші. Рік смерти преподобного Паладія невідомий.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких
Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає".
Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар