23.09.2013р. Б. / Усе приховане вийде на яв

 

  Роздуми до Слова Божого на понеділок ХХV звичайного тижня

 

Сьогоднішнє Євангеліє містить в собі щонайменше три, майже незалежні одна від одної, думки. 

Перша думка (Лк 8, 16) стосується не просто світла, яким променіє, наприклад свічка, а світло Божої благодаті, яке дається людині не для того, щоб вона його сховала чим подалі від інших, але, навпаки, щоб несла його поміж людей. Коли я роздумую над цим уривком, зауважую, що сам я не дуже люблю бути посеред інших людей, оскільки за своїм темпераментом я – інтроверт. Проте Господь, даруючи мені благодать священицьких свячень, завжди ставить мене в такі ситуації, щоб я був серед інших людей, яким служу словом або просто своєю присутністю. Прийнявши благодать, ми повинні нею світити тим, що нас оточують, серед яких ми працюємо і живемо. Саме завдяки такій людині, яка світила христовим світлом, я, наприклад, опинився в Католицький Церкві, в якій і служу Господу. Християнин повинен бути таким собі Христофором, тобто тим, хто заносить Христа іншим. Важливо ще раз нагадати, що ми повинні нести не себе, не свою філософію і бачення життя іншим, а самого Христа, Який повинен бути прославлений в нашому житті (пор. Фил 1, 20). 

Наступна думка (Лк 8, 17) стосується прихованих планів і намірів – все раніше чи пізніше вийде на яв. Часто зустрічаюся зі скаргами на те, що якусь людину не зауважили, не подякували за її добре серце. По-людськи цих людей можна зрозуміти – це прикро, коли ті, яким ти з цілого серця хочеш допомогти, віддячують тобі злом. Але такий стан речей тимчасовий: всі наші наміри вийдуть на яв і, можливо, те, що нам здавалось великим і шляхетним вчинком, стане жалюгідним, адже зроблено його було з огляду на меркантильні наміри. У вічності ми все побачимо так, як це бачить Бог, від Якого ніщо не приховане, і ось тоді Божі справедливі, про яких ми навіть і не здогадувалися, що вони ними є, справді будуть сяяти вічним світлом (пор. Мт 13, 43). 

Третя думка (Лк 8, 18) стосується ілюзії посідання. Пригадаймо собі діалог поміж Ісусом і Пилатом: «Зо мною не розмовляєш, – каже йому Пилат, – чи не знаєш, що в мене влада відпустити тебе і влада розіп'ясти тебе?» І відрік Ісус: «Не мав би ти надо мною ніякої влади, якби тобі не було дано згори. Через те на отому, хто мене тобі видав, більший гріх.» (Йн 19, 10-11). Пилат говорить до Ісуса, що він має владу над Його життям, проте Ісус звертає увагу на те, що Пилат не мав би цієї влади без допуску Божої волі. Все в нашому житті відбувається або згідно з Божою волею, або ж з допуску Божої волі. Хто з Божою волею рахується, намагається її виконати, той насправді у вічності буде приймати участь у Божій владі (1 Кор 6,3). Натомість той, хто відкидає над собою Божу владу, гадаючи, що її немає, так насправді жодної влади не має, а те, що йому було дане раніше чи пізніше буде забрано від нього назавжди. 

Джерело:   КРЕДО

23.09.2013р. Б. / Святий Піо з П’єтрельчіни, пресвітер

Римо-катол.: 23 вересня (обов’язковий спомин)

 

Є святі, про яких розповідати важко, бо майже немає інформації. Є святі, про яких розповідати важко, бо про них і так «усі все знають». Як про блаженних Матір Терезу, Йоана Павла ІІ або святого Отця Піо (1887-1968). 

Франческо Форджоне народився в П’єтрельчіні. Об’явлення Ісуса мав з дитинства (перше – у п’ятирічному віці). До капуцинів вступив у 16 років, отримавши ім’я Піо. Священиком став 1910 року. Був узятий до війська на загальних підставах, але комісований за станом здоров’я, оселився у Сан-Джованні-Ротондо у липні 1916-го і не полишав цього місця до смерті. 

20 вересня 1918 року під час молитви перед Розп’яттям отримав стигмати на руках, ногах і боці; носив ці рани на своєму тілі півстоліття. Якби не стигмати, він не був би такий всесвітньо відомий, але святим його проголосили не з огляду на знаки Ран Христових, а за те, що був вірний волі Божій. Просто в його випадку це було очевидне і пов’язане з таким виразним знаком, як стигмати. 

Падре Піо мав багато харизм (дарів): відомі його білокація – перебування одночасно у двох місцях; чудесний запах як знак його присутності; численні зцілення за його молитвою, екстази, видіння Матері Божої та свого ангела-хранителя тощо. До нього прибувало щораз то більше людей (ХХ століття мобільніше за всі попередні, разом узяті), але при цьому головним заняттям і «зусиллям» його життя залишалася молитва: тривале підготування перед св.Месою, сама Євхаристія, і довга подяка по її звершенні. Про себе Падре Піо казав: «Я – священик, який молиться». Євхаристія для нього була не просто найважливішою молитвою. Він, отримавши стигмати, тим самим отримав участь у стражданнях Христа. А оскільки кожна Меса є Хресною Жертвою, то Падре Піо це щоразу відчував на собі. Цей священик ніколи не міг би засумніватися, чи присутнє Тіло і Кров у Євхаристії… 

Допомагати людям означає лікувати душу й тіло. «Дім полегшення страждань» – лікарня, в якій люди дізнавали і медичної допомоги, і зцілень – постала 1956 року. Падре Піо відійшов до Бога, а лікарня діє. Сан-Джованні-Ротондо з маленького села стало всесвітньо знаним місцем. Як Арс у Франції. Як колись – маленький Назарет. Бог засоромлює велике, обираючи мале для здійснення своїх задумів. 

Інформаційний процес Падре Піо розпочався 1983 року, закінчився 1990-го. Через наступні сім років було проголошено декрет про героїчність чеснот цього Слуги Божого, ще за рік – декрет, який підтверджував чуда за його заступництвом. Падре Піо беатифікований 1999 року і канонізований 2002-го. 

П’ятдесят років носити на тілі рани Христа і співпереживати Його болі – це не просто винятковий дар. Минуле ХХ століття знає не одного стигматика Піо, як і не одне страхітливе нищення людей людьми. Можливо, це теж «слово» Бога до нас, у певному розумінні. Людство не страждає саме, самотнє, в безглуздості мук без Бога: Бог страждає з кожним і всіма, і показує це тим, хто відкривається на цю Його особливу волю. Падре Піо і Сестра Фаустина, Джемма Галгані і Тереза Нейман, Адрієн фон Шпайр і Марта Робен, Марія Йосифа Менендес, Александріна Марія да Коста, Ванда Бонішевська… Чим далі люди відходять від Бога, тим виразніше Він показує, що Він є. І хто живе так, немовби Бога немає, нехай не звинувачує того ж таки Бога за свою лиху долю.

Отець Піо заснував «групи молитви», які поширилися світом (а сьогодні вони продовжують поширюватися також в інтернеті, наприклад, молитовна група Вконтакті). Про нього написано численні книжки та створено безліч сайтів різними мовами. Падре Піо залишається «сучасним святим». 

Джерело:   КРЕДО

22.09.2013р. Б. / Час боротись за права сім’ї

У сьогоднішньому світі сім’я стає жертвою брутальних атак, тому її треба боронити – заявив глава Папської Ради в справах Сім’ї Архиєпископ Вінчензо Палія. З ініціативи цієї дикастерії у Римі відбувається міжнародна конференція про права родини.

Йдеться про те, щоб родину трактували як окремий суб’єкт прав. Цю ідею висунув Іван Павло ІІ, і під його впливом 30 років відбувалось опрацювання Карти Прав Сім’ї. Однак, світ пішов у іншому напрямку, не визнав прав сім’ї, але навпаки, щоразу більше нею нехтує – вважає Архиєпископ Палія.

«Наприклад, право до оборони дітей перед брутальною інвазією зі сторони інтернету в цій Карті вже має виразні підстави. Це саме стосується відповідної родинної політики в праві, економіці, соціальній і податковій системі. Родина заслуговує теж на спеціальний захист у випадку безробіття, нещасних випадків, хвороб чи інвалідності. Існують також права родин мігрантів. Вони повинні втішатись такими самими захистами і забезпеченнями, як і всі інші сім’ї на світі. Це все не визнається, але власне сім’ї запевняють витривання, особливо в часи кризи, також і в наших країнах»- зазначив єрарх.

За матеріалами: Радіо Ватикан

Джерело:   Воїни Христа Царя