11.06.2012р. Б. / Сьогодні почався Петровий (Апостольський) піст

 

Святі Апостоли молитвою і постом приготовлялися на зіслання Святого Духа. Вони багато молилися й постили перед тим, як почали проповідувати Євангелію. Після молитви й посту вони висвячували нових пресвітерів на апостольську працю, як це читаємо в Діяннях апостольських: "Вони настановили їм по церквах пресвітерів, а після молитви й посту, передали їх Господеві, в якого ті увірували" (14, 23).

 

Тож і св. Церква з давен-давна молитвою і постом приготовляє своїх вірних до зустрічі великого празника Святих Верховних Апостолів Петра й Павла, що їх пам'ять святкуємо 12 липня, а наступного дня ще й Собор 12-ти Апостолів. Цей піст наступає по св. П'ятдесятниці, тому в давнину деколи звали його постом П'ятдесятниці. Він знаний також, як піст св. Апостолів, піст Апостольський, піст Петрів і піст літній. Наш народ зве його Петрівкою.

 

Піст св. Апостолів дуже давній, бо сягає перших віків християнської віри. З 4 століття маємо про нього свідоцтва св. Атанасія Великого і св. Амвросія Медіолянського, а з 5 ст. св. Льва Великого і Теодорета Кирського.

 

Піст Петрівки ввійшов у практику в Церкві не дорогою закону, але через звичай. З тієї причини довший час не було однозгідности ані щодо його зберігання, ані щодо часу його тривання. Одні постили 12 днів, другі 6, інші 4, а ще інші тільки один день. Антіохійський патріарх Теодор Вальсамон (+ 1204) про Петрівку каже: "Через сім днів і більше до празника Петра й Павла всі вірні, це є миряни й монахи, зобов'язані постити, а хто б не хотів, то хай буде виключений з християнської спільноти".

 

Піст св. Апостолів у нашій Церкві триває від неділі Всіх Святих до 12 липня – празника св. Апостолів Петра й Павла. Він може бути довший або коротший, залежно від того, коли випадає празник Пасхи. Випаде празник Пасхи скоріше – довша Петрівка, випаде пізніше – коротша Петрівка. Вона може мати найбільше шість тижнів, а найменше один тиждень і один день.

Джерела: diocese.ko.if.ua/

Воїни Христа Царя

11.06.2012р. Б. / Папа - не політик

 

«Папа не є політиком, а його понтифікат не є проектом», – підкреслив особистий секретар Бенедикта XVI о. прелат Георг Генсвайн у статті, надрукованій у виданні італійського єпископату «Avvenire». О. Генсвайн зазначив, що настав час переглянути образ, який деякі ЗМІ створили навколо Святішого Отця. «Це потрібно не тільки для відновлення справедливості щодо великої особи, але також, щоб мати можливість чітко чути те, що говорить людина, яка перебуває на престолі св. Петра», – зазначив він.

 

«Папа говорив чітко і голосно: «Моя справжня програма управління полягає в тому, щоб виконувати не власну волю, і втілювати не свої особисті ідеї, але разом з усією Церквою слухати слово і волю Господа, дозволити Йому вести мене. Так Він сам буде вести Церкву в цей час нашої історії», – нагадав слова Святішого Отця його секретар.

 

Він додав, що Папа зосереджує свою увагу на фундаментальних речах: відновленні віри, дарах Євхаристії і єдності Церкви. «Питання про Бога не належить минулому, але навпаки, є актуальним (...) Це фундаментальне послання, яке присутнє в проповідях і промовах Бенедикта XVI», – зазначив о. Генсвайн. Він підкреслив, що Папа не боїться протистоянь і дискусій. «Він називає на ім’я недосконалості та помилки Заходу, критикує насильство, яке прикривається релігією.

 

Секретар Папи звертає увагу на те, що в центрі роздумів Бенедикта XVI є питання відносин між вірою і розумом, правдою і свободою, релігією і гідністю людини. «Нова євангелізація Європи і всього світу, каже нам Папа, буде можливою тільки якщо люди зрозуміють, що віра і розум не протистоять один одному, а взаємодіють. Віра, яка не зважає на розум, стає в результаті нераціональною і позбавленою сенсу. І навпаки, розум, який враховує тільки те, що можна виміряти, недостатній для того, щоб зрозуміти реальність», – підкреслив особистий секретар Папи.

За матеріалами radiovaticana.org

Джерело:   Воїни Христа Царя

10.06.2012р. Б. / Міжнародні Євхаристійні Конгреси. Історична довідка

 

Ідея міжнародних зустрічей, присвячених Євхаристійному культові, зродилась у Західній Європі у другій половині ХІХ століття і мала на меті як оживлення і поширення набожності до Ісуса, утаєного в Пресвятій Євхаристії, так і протистояння дедалі сильнішим антицерковним та секуляризаційним тенденціям, які поширювалися в цей час. Варто відзначити, що ініціаторами були французькі миряни, які організовували Євхаристійні прощі. Найвидатнішою з них була Емілі Тамісьє. Наступним кроком стало бажання поєднати такі прощі з конференціями, перетворюючи їх в міжнародні релігійно-наукові зустрічі. Ідею пані Тамісьє підтримали деякі представники місцевого духовенства, а згодом – Папа Лев ХІІІ.

 

Подолавши різні труднощі, пов’язані з ліберальними настроями, що панували в тогочасній Франції, за підтримки кількох підприємців, 28-30 червня 1881 року у місті Лілль проведено перший Міжнародний Євхаристійний Конгрес, на який зібралося 8 тисяч людей, між якими понад 360 делегатів з Франції та майже 50 з-за кордону, зокрема, з Чилі та Мексики. Під час зустрічі виголошено кільканадцять рефератів на тему адорації, покути, культу та поширення віри.

 

Перший Міжнародний Євхаристійний Конгрес за офіційною участю католиків східного обряду відбувся 14-21 травня 1908 року в Єрусалимі. Крім того, це був перший конгрес, очолений Папським Легатом. Вперше такий Конгрес під проводом Святішого Отця відбувся 1905 року. Це був 16-й з черги конгрес, який проходив у Римі за активної участі святого Папи Пія Х. А 23-й такий захід, що проходив у Відні 1912 року, відбувався під патронатом цісаря Франца Йосифа І. Папа Павло VI був першим Римським Архиєреєм, який брав участь в Міжнародних Євхаристійних Конгресах поза Римом: 1964 року в Бомбеї (Індія) та 1968 року в Боготі (Колумбія). Цю традицію продовжив блаженний Іван Павло ІІ. Підсумовуючи, зазначимо, що до цього часу такі Конгреси відбулися у 46-ти містах 26-ти країн світу на всіх континентах. Тричі вони відбувалися в Марійському відпустовому центрі Люрді (Франція), двічі – у Римі.

 

Організацією цих міжнародних зустрічей займається окремий Папський Комітет в справах Міжнародних Євхаристійних Конгресів. Його встановив, ще без додатку «папський», Святіший Отець Лев ХІІІ. Сучасну назву цей орган отримав на підставі Апостольського бреве блаженного Івана Павла ІІ з 11 лютого 1986 року. Від жовтня 2007 року його очолює архиєпископ Пєро Маріні.

 

Крім Міжнародних, такі конгреси відбуваються і на національному чи місцевому рівнях. Цього року вперше свідком такого заходу була Україна, нещодавно відбувся Перший Всеукраїнський Євхаристійний Конгрес Римо-Католицької Церкви.

Джерела: Радіо Ватикан

Воїни Христа Царя