1Кр.2,9–3,8: «Я молоком поїв вас, не їжею, ви бо не могли їсти її, та й тепер ще не можете, бо ви ще тілесні»
Коли подивитись на наші стосунки з Богом, бачимо наскільки Він
довготерпеливий, наскільки Господь довго чекає, щоб ми змінювались крок
за кроком. Коли ми чинимо якісь гріхи чи прогрішення, Він не вимагає,
щоб ми однієї миті стали досконалими. Бог свідомий того, що ми
потребуємо часу що б змінитись. А ми цього, на жаль, не свідомі.
Свідченням того є те, як часто ми кидаємось до крайнощів або нічого не
робимо, або хочемо все й одразу.
Стараймось у своєму духовному житті робити крок за кроком,
змінюватися і працювати над собою стало, розуміти, що все вирішиться і
прийде в свій час. Так само до інших ставмося терпеливо, розуміючи, що вони потребують часу, щоб змінитись і стати іншими.
***
Мт.13,31-36: «Царство Небесне подібне до зерна гірчиці, що його взяв чоловік та й посіяв на своїм полі»
Гірчичне зерно за розміром подібне до зерна маку, навіть ще
менше. Цим прикладом Господь хоче показати, що Царство Небесне
починається з чогось дуже і дуже малого.
До прикладу, коли ми читаємо життя святих, часто захоплюємося
їхнім подвигом, їхнім життям, хочемо бути подібними на них. Але
зрозуміймо, що ці святі не стали святими в одну мить, не через одну
молитву, яку промовили, не через якийсь один добрий вчинок, який
зробили. Вони ставали святими крок за кроком. Через кожну подію у своєму
житті, через кожну ситуацію, через кожну обставину вони освячувалися. І
так само є в житті кожного з нас.
Наближення до Господа відбувається в нас не тільки через кожну
подію чи кожну людину, а через кожну хвилину, навіть через кожну мить
нашого життя. І так само, як Господь вказує, наскільки це зерно гірчиці є
малим, але важливим, так можемо говорити про наше життя: наскільки
важливими для нас є всі маленькі речі та справи. Адже всі вони здатні наблизити нас до Бога, і саме вони чинять нас учасниками Його Небесного Царства.
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар