Святих мучеників Леонтія, Іпатія і Теодула
Тропар (г.4): Мученик твій, Господи, Леонтій, у своїм
стражданні прийняв нетлінний вінок від тебе, Бога нашого; мавши бо твою
силу, він переміг мучителів і подолав нікчемне зухвальство демонів; його
молитвами спаси душі наші.
Кондак (г.2): Мучителів лукаві підступи посоромив єси і
еллінів служіння безбожне викрив, возсіяв єси богорозуміння всім людям
навчанням благочестя, богомудрий мучениче. Тому пам'ять твою почитаємо з
любов’ю, премудрий Леонтіє.
Було це в часи правління римського імператора Веспасіяна (69-79).
Адріан, призначений старостою Фінікії, випросив в імператора дозволу
переслідувати християн. Прибувши до Фінікії, він дізнався, що в місті
Триполіс начальником війська є грек Леонтій, муж великої хоробрості,
надзвичайно милосердний до бідних, чесний і християнин. Останнє власне і
було провиною в ті часи. Адріан вислав поперед себе сотника Іпатія з
відділом війська, щоб той ув’язнив Леонтія і тримав у в’язниці аж до
приїзду самого Адріяна. Дорогою Іпатій тяжко захворів. Та вночі явився
йому ангел у вигляді світлого молодця і сказав: “Поклич тричі на поміч
того Бога, якому поклоняється Леонтій, – і будеш здоровий”.
Іпатій оповів вранці свій сон іншому сотникові, Теодулові, і, за
його порадою, зробив так, як йому велів ангел: тричі візвав до
Леонтієвого Бога – і здоровий устав з ліжка. Тепер уже обидва сотники
мали велику охоту якнайшвидше зустрітися з мужем, який вірує в такого
могутнього Бога. А коли прийшли до Триполіса, назустріч їм вийшов
Леонтій. Вони, не знаючи його, спитали: “Де тут живе Леонтій, муж чесний,
до якого послав нас сам староста Адріан, бо хоче з Леонтієм зустрітися і
віддати йому шану?”
Слуга Божий відповів: “Ходімо, я відведу вас до нього”.
Іпатій і Теодул пішли за ним, а святий Леонтій привів їх до свого
дому, погостив їх красненько, а потім каже: “Я Леонтій, тепер можете
мене ув’язнити!”
Обидва сотники були здивовані добротою цього мужа і, спізнавши
Божу ласку, припали до його ніг та стали просити, щоб допоміг їм пізнати
правдивого Бога, який чинить великі чуда, а сповідники Його живуть так
свято, як Леонтій. Він навчив їх правд Христової віри й охрестив.
Адріан, довідавшись про це, негайно прибув до Триполіса і наказав усіх
трьох кинути до в’язниці, а наступного дня поставив їх перед судом.
Святі мученики сміливо стали перед своїм мучителем, вони прилюдно
визнали Христову віру, не слухали намов, не злякалися погроз, лиш
голосно призивали Ім’я Христа Спасителя. Адріан наказав святого Леонтія
жорстоко бичувати жилами, а потім кинути до в’язниці. Обох сотників
також спочатку бичували, потім припікали їх вогнем, а під кінець сокирою
відрубали їм голови. Наступного дня Адріан велів поставити перед собою
Леонтія і запитав його, чи надумав принести жертву богам.
“Нічого надумувати мені не треба, – відповів святий мученик, – ліпше ти надумайся і охрестися, щоб спастися!”
А мучитель з насмішкою запитав: “Яке ж то спасіння, чи не те часом, якого зазнали Іпатій і Теодул?”
На це святий Леонтій сказав так: “Смерть, до якої ти їх засудив,
для них є спасінням і початком вічного життя, але вас, що не віруєте у
Христа, чекає смерть тіла і душі – і вічні муки пекла!” Адріан наказав
припікати святого вогнем, а під кінець прив’язати його до чотирьох
стовпів і забити до смерті. У таких муках з молитвою на устах і з надією
в серці святий Леонтій закінчив свій земний подвиг 73 р.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська
Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів,
Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар