ГОСПОДНЄ ВОЗНЕСЕННЯ
Празник Господнього Вознесення завжди припадає у четвер на
сороковий день після Христового Воскресення. Це один з великих
Господських празників і має дев’ятиденне попразденство. Він звеличує
подію Христового Вознесення на небо та підкреслює її значення для Христа
і для нас. Святий Йоан Золотоустий у своїй проповіді на Вознесення
каже: “Сьогодні людський рід совершенно примирений з Богом. Зникла давня
боротьба й ворожнеча. Ми, що були недостойні жити й на землі, вознесені
на небо. Сьогодні стаємо наслідниками небесного царства, ми, що не
вартуємо й земного, виходимо на небо й унасліджуємо престол Царя і
Господа. А людська природа, перед якою херувим боронив рай, піднесена
тепер понад усякого херувима”.
У пам’ятках трьох перших сторіч нічого не сказано про цей
празник. Не згадує про нього й письменник Ориген († к. 251), який
перераховує християнські празники у восьмій книзі свого твору Проти
Цельсія. Знавці обряду вважають, що в перших трьох віках цей празник
святкували разом з празником Зіслання Святого Духа. Сильвія Аквітанська
не називає цей празник Вознесенням, а тільки “сороковим днем після
Пасхи”.
У IV столітті празник Господнього Вознесення стає
загальновизнаним. Історик Сократ († к. 440) називає його “всенародним
празником” (Історія Церкви, 7, 26).
Празник Вознесення звеличили своїми проповідями святий Йоан
Золотоустий, святий Григорій Ниський, святий Епіфаній Кипрський, Лев
Великий й инші. У IV столітті цариця Єлена поставила храм в честь цього
празника на місці Христового Вознесення.
Дух богослужень цього празника в загальному бадьорий і радісний.
Свята Церква радіє славою Христа-Богочоловіка, що засів по правиці Отця.
Він вознісся на небо, щоб зіслати нам Утішителя — Святого Духа та щоб,
як Він сам каже: “приготовити нам місце” (Йо. 14, 2). “Господь вознісся
на небо, — співаємо в першій стихирі на великій вечірні Вознесення, —
щоб зіслати Утішителя світові. Небо приготувало престол його, а хмари —
вознесення Його. Ангели дивуються, бачачи чоловіка понад собою. Отець
чекає на Того, що Його від віків держить у своєму лоні. А Святий Дух
каже всім ангелам Його: “Візьміть, князі, ворота ваші; всі народи
плескайте руками, бо вийшов Христос там, де був перед тим”.
о. Юліян Катрій, ЧСВВ. “Пізнай свій обряд”
У той самий день
Святої преподобномучениці Пелагії
Тропар, гл. 4: Агниця Твоя, Ісусе, Пелагія,* кличе
великим голосом:* Тебе, жениху мій, люблю і, Тебе шукаючи, страдаю,* і
разом з Тобою розпинаюся, і погребуюся хрещенням Твоїм,* і терплю ради
Тебе, щоб і царствувати в Тобі,* і вмираю за Тебе, щоб і жити з Тобою,*
та як жертву непорочну прийми мене, що з любов’ю пожертвувалася Тобі.*
її молитвами як милостивий спаси душі наші.
Кондак, глас 3: Дочасним погордивши і небесних благ
причасницею ставши, вінець через страждання прийнявши, Пелагіє
всечесная, як дар принесла ти потоки крові Владиці Христу, моли ж Його,
щоб від бід ізбавив нас, які пам’ять твою звершують.
Або цей кондак, глас 1: Любов’ю Христовою душу
розпаливши, увійшла єси мужньо в вогонь палючий, богомудра Пелагіє, і
стала жертвою запашною для Владики твого, тому днесь всесвяту пам’ять
твою звершуючи, оспівуємо тебе.
Свята Пелагія походила з міста Тарсу в Киликії. Мати її була дуже
багата. А Пелагія була така вродлива, що з нею заручився один юнак,
якого всиновив імператор-мучитель Диоклетіян. Коли почалося страшне
переслідування християн, багато з них переховувалися в лісах і горах.
Разом з іншими пішов з міста єпископ Клінон, бо сам Диоклетіян приїхав
до Тарсу, щоб чинити суд над християнами, і він наказав знайти єпископа.
У той час Пелагія, за ласкою Божою, пізнала, що лиш християнська
віра є правдива, вона пожертвувала Богу своє дівицтво та конче хотіла
знайти єпископа Клінона, щоб з його рук прийняти святе хрещення. Вона
попросила матір, що дозволила їй поїхати з кількома слугами до своєї
годувальниці. Дорогою вона зустріла єпископа Клінона і, припавши до його
ніг, просила про святе хрещення, до якого вже була підготована. Бог
ствердив чудом її віру, бо враз з-під ніг єпископа витекло зі скали
джерело. Клінон охрестив Пелагію та її слуг і запричащав Святих Таїн,
які мав зі собою.
Пелагія зняла з себе всі золоті прикраси й намисто і попросила
Клінона, щоб роздав усе вбогим, а сама, одягнувшись у скромний одяг,
відвідала свою годувальницю християнку і повернулася додому, де не
приховувала того, що прийняла Христову віру. Розлючена мати-поганка
стала зневажати святу дівицю, так, що Пелагія змушена була втекти з
дому. Тоді мати пішла зі скаргою до самого імператора, а той послав
воїнів, щоб знайшли Клінона і Пелагію. Та завдяки чуду воїни, що були
дуже близенько від криївки слуг Божих, їх не знайшли. Свята Пелагія, не
дбаючи про власну безпеку, сама повернулася додому, бо прагнула
навернути до Христової віри свою матір. Тимчасом наречений Пелагії,
почувши, що вона прийняла християнську віру, а про нього й чути не хоче,
впав у розпуку й убив себе мечем. Це додало злоби в серці матері
Пелагії, вона, у своєму засліпленні, веліла зв’язати святу дівицю і сама
привела її на суд до імператора.
Коли ж імператор побачив красу Пелагії, то сам запалав грішною
любов’ю до неї і став її намовляти, щоб покорилася матері і зреклася
Христа, а він візьме її за жінку і дасть їй усе, чого лиш душа забажає.
Однак свята діва вже іншому, не земному, а небесному Цареві пожертвувала
своє дівицтво; вона голосно стала прославляти Христа, не слухаючи
прохань і не лякаючись погроз поганського мучителя. Тоді Диоклетіян
наказав до червона розпекти мідного бика і кинути в нього святу
мученицю. Вона, славлячи Господа, сама вступила в нутро бика, і так
віддала Богові свою чисту душу. Її мощі, від яких поширювався чудесний
аромат, мучитель наказав викинути на горі Литатон, та християни, з
єпископом Кліноном на чолі, взяли їх і чесно поховали.
За часів імператора Костянтина Великого в честь
преподобномучениці Пелагії над її гробом було зведено церкву, а за
імператора Костянтина Копронима святі мощі перенесено до Царгорода.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська
Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів,
Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар