Ді.8,5–17: «Филип, прийшовши в місто Самарію, проповідував їм Христа»
Коли читаємо про апостолів, які проповідували всюди, куди б не
приходили, то маємо пам’ятати, що і наше завдання – завжди проповідувати
Ісуса Христа, свідчити людям про Бога, вказувати людям на нашого
Творця. Чи ж ми так робимо, чи всюди і всім проповідуємо про Христа, чи
взагалі цього не чинимо.
Часто нас пробирає страх, як інші це сприймуть, що про це потім
скажуть, як будуть до нас ставитись... Однак результати – не наші
турботи, наша справа свідчити про Господа. Ісус Христос сказав: ідіть і
будете моїми свідками. Якщо ми не будемо свідчити, то ті, хто мали б
почути наше свідчення, можуть не зустрітись з Ісусом Христом, бо не було
кому на Нього вказати. Саме тому маємо бути милосердними до інших і вказувати на Ісуса Христа тим, хто Його ще не знайшов.
***
Йо.6,27-33: «Не Мойсей дав хліб вам з неба, лише Отець мій дає вам хліб правдивий з неба»
Кожен з нас чогось досягає в житті, чимось володіє, щось має – і
це добре, бо Бог є Творець і хоче, щоб ми також творили на цій землі, бо
створені на Його образ і подобу. Але дуже важливо зрозуміти, що не
своїми здібностями, досвідом, розумом усе робимо, а що це Господь дав
нам ті чи інші таланти, змогу та обставини.
Що значить уміти побачити Господа в нашому житті? Це зважати не
лише на свої здібності, а на те, що ми все отримали як дар від Бога. Уміймо
бачити за всім, що нам вдається, на що ми спроможні, не лише свої
можливості та заслуги, а Господа, з волі і милосердя якого ми все це
можемо!
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар