Ді.2,38–43: «Вони постійно перебували в апостольській науці та спільності, на ламанні хліба й молитвах»
Ми чуємо дуже важливу річ для нас християн: заклик мати
постійність. Зі свого життя бачимо скільки багато мали й маємо різних
намірів, ідей, захоплень. Але бачимо, як не легко витримати в
постійності. У духовному світі один із найважливіших чинників – це
постійність. Може, не багато, може, невеликі кроки чи подвиги, але
чинити їх стало і повсякчас.
Читаємо з Діянь апостолів, що апостоли постійно перебували в
апостольській науці, пізнавали про Бога, постійно перебували у
спільноті. Отже, не самі лише пізнавали, а й ділились. Постійно взаємно
обмінювались досвідом про Бога, який вони здобули. Коли в наше життя
прийде постійність, результат неминуче виявиться у духовному житті,
пізніше чи раніше. А як не буде постійності, годі сподіватись на якийсь
результат.
***
Йо.3,1-15: «Що народжується від тіла – тіло, а що народжується від Духа – дух»
Коли подивимося на батьків і дітей, часто побачимо не тільки
подібні фізичні риси, а й навіть те, що вони подібні характерами. Діти
беруть від батьків багато, переймають людське. І це нормально й
закономірно. Часто в стосунках одні з одними, коли говоримо про когось –
Степан, Василь, Анна, Олена, – ми цю особу ідентифікуємо з її тілом.
Але ж знаємо, що це лише фізичне тіло особи. Тілесно ми народжуємося від
наших батьків, Господь же кличе нас, щоб ми народжувались і жили
духовним життям – в Дусі, з Богом.
Саме тому маємо все більше пізнавати в собі духовний бік нашої
особи. Розуміти, що наше тіло – це лише частина нашого буття. Є сфера
нашого буття, яка, можливо, і не розвинута, і мало нам знайома, – це
сфера нашого духа. Цю сферу маємо щораз більше пізнавати й відкривати. Коли
будемо відкривати наше духовне «я», то будемо відкривати нашу здатність
до життя в Дусі, до народження, до життя в Небесному Царстві.
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар