Євр.10,32–38: «Не покидайте, отже, цього вашого довір’я, бо воно має велику нагороду»
У нашому житті ми не раз кажемо до інших людей: не будь таким
довірливим, бо ти маєш голову на плечах, маєш сам думати, не дозволь
себе використати, обдурити. Чому так є? Бо часто нашу довіру інші люди
використовують собі на користь, а нам на шкоду. Нерідко буває, що нас
хтось обманув, обхитрив, скористався нашою довірливістю. То ж всі ми
маємо негативний досвід довіри до людей. Тому часто закриваємось від
інших, не маємо відваги вірити їм. І це якоюсь мірою позначається на
нашій довірі до Бога.
Ми не вміємо всеціло довіритись Богові. Погляньмо на малих дітей,
які довіряють своїм батькам у всьому. Саме тому Господь ставить дітей у
приклад, щоб і ми були, як діти, щоб мали таку ж певність щодо Бога, як
діти щодо батьків. Які мають переконання, що немає речей неможливих для
батьків.
Наскільки ми покладаємось на Бога, чи більше – на свої здобутки, на свій
досвід, на своє пізнання, на свій розум. І це правда, що багато нам
допомагає наш досвід, наші знання, але ми також бачимо наскільки цей наш
досвід і знання нас підводять. Тож все більше покладаймося на Бога. Звичайно,
робити маємо все що можемо і на що здатні, але все більше віддаваймо
себе самого, свою долю, та кожну людину Господеві!
***
Мр.2,14-17: «Той устав і пішов слідом за Ним»
Євангеліє розповідає про покликання одного з апостолів, хоч усі
решта апостолів – хто б це не був: Андрій, Петро, Матей та всі інші –
зразу йшли за Ісусом, коли чули Його запрошення. Вони не відкладали це
на потім. Саме тому апостоли виконали те призначення, яке для них
передбачив Бог.
Скільки разів до нашого серця приходили ті чи інші добрі думки, а
ми їх відкладали на потім або взагалі забували про них… Пам’ятаймо, що в
нашому духовному житті дуже важливо не відкладати, а відразу йти за
тим, що Бог кладе нам на серце, і рішуче втілювати це в життя. Не
відкладати, а цим жити.
Коли Бог нас до чогось кличе, то знає, що ми здатні це здійснити.
Наша проблема полягає в тому, що ми часто знаходимо виправдання, чому
не виконуємо того чи іншого. Бог знає нас краще за нас самих, інакше Він
не доручав би нам того, чого ми не зможемо зробити. Якщо відчуваємо,
що Бог кладе нам щось на серце, коли приходить якась добра думка чи
бажання зробити добрий вчинок, – не відкладаймо, робімо це негайно!
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар