Святого священномученика Елевтерія
Тропар, глac 4: I обичаїв апостолів причасником і їх
намісником стався Ти, * знайшов Ти шлях, богонатхненний, як дійти до
видіння. * Задля того слово істини справляючи, * і задля віри пострадав
Ти аж до крови, священномученику Елевтерію, моли Христа Бога, щоб спаслися
душі наші.
Кондак, глас 2: Як окрасу священиків, преподобний, і
наставника страстотерпців всі восхваляємо і просимо тебе,
священномучениче Елевтеріє: тим, які з любов’ю пам’ять твою звершують
від бід різноманітних звільни, молячись неустанно за всіх нас.
Святий Елевтерій народився у Римі. Після смерти батька, Елевтерія
виховувала його мати Євантія. Вона знала апостола Павла і від нього
пізнала Христову віру. Побожний і повний чесноти Єлевтерій був
поставлений дияконом, а згодом священиком і єпископом Апулії (за іншими
джерелами – Ілиріка). В часи мучителя-імператора Адріяна його поставили в
Римі перед судом, святий Елевтерій сміливо ісповів Христа Спасителя, а
Бог, серед тяжких мук, прославив свого слугу такими видимими чудами, що
Коремон, один із суддів, повірив у Ісуса, за це його зразу було
замордовано. Під кінець імператор наказав стяти святого Елевтерія мечем.
А коли мати святого мученика поцілувала вже мертве тіло свого сина,
тоді і її вбили мечем, а також прийняли мученицьку смерть і двоє катів,
які навернулися і вголос сказали, що великий є Бог християнський.
Мощі святого Елевтерія спочивають у Римі, в церкві святої Сусанни. В
кінці IV століття, за імператора Аркадія, багатий вельможа Василій
побудував у Царгороді церкву на честь святого мученика. Постраждав
святий Елевтерій близько 120 р.
У той самий день
Святого преподобного Павла, що в Латрі
Тропар, глас 4: Як співжителя Безплотних і всім преподобним
спільника, всеславний Павле, оспівуємо тебе в молимо: молися завжди за
нас, щоб отримали ми милість.
Кондак, глас 8: Від юності, мудрий, того, що понад
відчуття зажадав єси мужньо, світу метушню облишив єси, і був єси Тройці
оселею через Божественне життя твоє, і просвітив єси тих, які з вірою
приступають до тебе. Тому зовемо: радуйся, Павле пребагатий.
Народився в Елеї, поблизу Пергаму Азійського. Батько його Антіох
помер скоро, а мати Євдокія переселилася зі своїми синами, старшим
Василієм і молодшим Павлом, до Витинії. Василій покинув світ і пішов на
гору Олімп, де прийняв монаший постриг. Павло пас чужу череду, а після
смерти матері, за прикладом брата, пішов у той самий монастир.
Через якийсь час він оселився на горі Латрі, під провідництвом
ігумена Петра. А коли преподобний Павло пізнав усі правила самітницького
життя, то тривалий час жив на самоті в пустелі, поблизу Іраклії, а
потім на вершині Латрійської гори зійшов на стовп, на якому простояв
одинадцять років. Коли ж до нього стали горнутися учні, він побудував їм
монастир, а сам подався на острів Самос, та згодом повернувся знову на
Латрійську гору. Слава про його святе, строге і чесне життя поширилася
дуже далеко. Чутка про нього дійшла аж до Риму, так, що папа послав
одного монаха описати житіє великого Божого слуги і подвижника.
Імператор Костянтин Багрянородний (912-959) дуже шанував преподобного
Павла, він часто писав до святого листи, а також переслав йому відбиток
нерукотворного образа Христа Спасителя, який за його правління було
перенесено з Едеси до Царгорода. Святий Павло помер 15 грудня близько
956 р. Похований він був у монастирській Святомихайлівській церкві.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких
Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає".
Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар