1Тм.4,4–8; 16: «Бо тілесна вправа до дечого лише корисна, а благочестя на все корисне»
Часто наші взаємини з Богом ми будуємо на виконанні тих чи тих
приписів і заборон, але Бог хоче від нас чогось більшого. Не лише
вправляння у добрих вчинках, уникання заборон, різних тягарів, які ми на
себе понакладали. Бог хоче, щоб ми жили в благочесті, в праведному й
чесному житті.
Бо лише коли ми перебуваємо з Господом, Він відкриває нам, що
таке благочестиве – добре і чесне життя. Бо наше щоденне життя показує,
ким ми є у середині, ким ми є насправді. Ми не можемо бути у близьких
стосунках з Богом і поводитись як ті, хто не знає Його. Тому що Божа
дитина, якою є кожен із нас, покликана прославляти Бога своїм життям і
кожним своїм вчинком.
Наше життя завжди і повсякчас засвідчує нам і тим, хто нас оточує, наскільки глибокі наші стосунки з Богом.
То ж вчімося на власних помилках, падіннях і стараймось наближатись
щораз більше до Бога, саме тоді будемо сповнені правдивого благочестя.
***
Лк.16,15-18; 17,1-4: «Бог знає серця ваші; бо що в людей високе – осоружне Богові»
Коли уважніше приглянутися до життя кожного з нас, то мусимо
визнати самі перед собою щиро й відверто, що зазвичай нашою поведінкою
керують зовнішні обставини. Це значить, що нам важлива думка людей: що
вони скажуть, як ми будемо виглядати, як нас будуть сприймати, що нам
буде доброго чи поганого від конкретного нашого вчинку...
Саме тому у своєму житті ми часто граємо ролі, інші навіть можуть
цього не зауважити, та й ми самі не до кінця усвідомлюємо це. Але
Євангеліє каже, що Бог знає наші серця. Для Бога дуже важливо, що ми
носимо в серці. Звісно, нам не так легко змінитися, припинити грати роль
ту чи іншу роль. Однак якщо будемо шукати й досвідчувати у своєму серці
Бога, щоразу частіше питати, чого Господь від нас хоче, як Бог дивиться
на цю ситуацію, то й думка про те, щоб подобатися іншим, з часом
перестане нам дошкуляти.
Мусимо собі щиро визнати, що для нас у житті дуже часто важливіша
не думка Бога, а думка людей. Але люди думають сьогодні так, а завтра –
інакше. А Бог вічний і незмінний. І коли ми живемо в цій сталості,
Божій незмінності, то для нас не важлива думка оточення: сьогодні нас
похвалили, завтра – скартали, але для нас щоразу важливішим буде те, як
це сприймає Бог.
Жити в правді – це те, що людині приносить найбільше щастя. Життя в правді приносить людині правдиве буття, бо вона не грає ролі, а є тим, ким насправді є в цю мить.
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар