1Сл.2,14–19: «Яка бо наша надія або радість, або вінець слави, як не ви, перед Господом нашим Ісусом, у день Його приходу?»
Ми живемо в матеріальному світі, де рано чи пізно бачимо плоди
своєї праці. Щось збудували, щось посадили, заробили гроші. Зовсім
інакше у стосунках з людьми. Навіть коли ми допомагаємо людині
змінюватись і духовно зростати, то не завжди знаємо, наскільки вона
зрозуміла, чи справді змінилась. Люди працюють роками, щоб дати добре
виховання своїм дітям, але не можуть бути певними добрих результатів
своєї праці. Однак маємо продовжувати з молитвою вкладати свої зусилля в
навернення людей, навіть коли одразу не бачимо плодів.
Апостол зазначає, що саме навернені люди для нас будуть радістю і
славою перед Господом, під час приходу Ісуса Христа. Бо перед Господом
усі матеріальні речі мають початок і кінець тут, на землі, тут вони
закінчують своє буття. Лише те, що ми вклали в людей, що зробили одному з
ближніх, то зробили для Господа. Те, що ми вкладаємо в людей,
залишиться коли станемо перед Господом. Тому, не зважаючи ні на що, вкладаймо в людей що можемо і коли можемо. Це залишиться для них і для нас.
***
Лк.11,23-26: «Повернуся в дім свій, звідкіля я вийшов»
Є ситуації, коли ми особливо чітко відчуваємо бридоту свого
гріха, свого падіння, то, може, якраз тоді й змінюємо своє життя,
навертаємося. Але часто шлях навернення, яким маємо йти аж до нашої
смерті, не триває довго. Трапляється, що людина може знову погрузнути в
ще більших гріхах.
Наше навернення і життя з Богом – це не тільки якийсь момент,
якась подія, якийсь одноразовий акт волі. Це витривалість наших зусиль і
старань. Тому духовне життя – це не лише спалахи, а постійне горіння й
палахкотіння, як свічка. У духовному житті щось здобуває лише той, хто витривалий у своїх зусиллях. Хто витривалий – той здобуває Царство Небесне!
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар