1Сл.2,1–8: «Стараючись подобатися не людям, а Богові»
Часто ми дбаємо про те, щоб люди про нас говорили добре, дбаємо
про те, щоб якнайкраще виглядати в очах ближніх, особливо тих, яких які
важливі для нас. Іноді буває так, що ми граємо роль, думаючи, як би
краще виглядати в очах інших, замість того, щоб просто жити і бути
собою. Це попереднє не може бути двигуном всього життя, бо ми
роздвоїмося та не встоїмося.
Що Бог би сказав, чи подобається наше життя Йому, як наші вчинки виглядають у Божих очах? Якщо
у присутності поважних людей ми змінюємо свою поведінку, а забуваємо,
що завжди перебуваємо у присутності Божій, то кому ми тоді стараємось
сподобатись?
***
Лк.11,9-13: «Коли ви, злими бувши, умієте давати дітям вашим
дари добрі, оскільки більше Отець Небесний дасть Святого Духа тим, що у
Нього просять!»
У житті буває так, що іноді люди, які нас оточують, наші близькі
чи рідні, в одних випадках йдуть нам назустріч, допомагають, сприяють,
підтримують нас, а в інших – навпаки, можливо, через якесь пережиття чи
настрій, можуть нам відмовити або навіть завдати болю, відповісти різко
чи категорично.
Господь же є Той, який завжди й повсякчас прагне людині добра.
Бог є сталий, тому не може міняти своїх позицій, бути під впливом
чогось, наприклад нашого гріха чи доброго вчинку. Творець всесвіту
завжди один і той самий. Як каже Євангеліє, Він є добрий. Тому маємо
пам’ятати про цю Божу доброту, Божу любов, і маємо вірити, що все, що
дає нам Господь у нашому житті, Він дає нам виключно для нашого добра,
для нашої користі, для нашого освячення і спасення!
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар