Зачаття чесного і славного пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Йоана
Тропар, глас 4: Ти, що перше не родила, неплід¬на,
радуйся: бо це справді зачала ти світильника сонця, який має про¬світити
всю вселенну, яка хворіє сліпотою. Радуйся, Захаріє, і клич з повною
надією: пророк найвищого є той, що має народитися.
Кондак, глас 1: Веселиться славно великий Захарія, зі
всеславною жоною Єлисаветою, яка достойно зачинає Йоана Предтечу,
Архангелом проголошеного радісно і якого ми люди гідно вшануймо, як
носителя таїнств благодаті.
Святий Вернард пише: “Церква почитає смерть святих своїх, бо їхні
життя і смерть були святі. Та щодо Йоана Хрестителя вона освячує і його
різдво, бо різдво те було святе і воно було джерелом радости, і є
власне тим винятком, що вирізняє Йоана серед інших, різдво яких не
випереджували такі знаки, які випереджували різдво святого Йоана”. А
святий Августин говорить так: “Пророки, патріярхи, апостоли, мученики не
народилися пророками, патріярхами, апостолами і мучениками, а
народилися, як і всі люди, благодать же Святого Духа вони отримали щойно
після свого народження, натомість святий Йоан народився вже як
Хреститель. Він ще навіть не народився, а вже пророкував, а оскільки не
міг ще устами пророкувати, то знаком виказав свою радість. Він отримав
скоріше Божого, як людського духа”. І тому “він більший від усіх, бо
всіх він перевершив піднесеністю своїх чеснот” (св. Климентій
Олександрійський), і “дивний є той, хто як чоловік перевищив святість
ангелів” (св. Йоан Золотоустий). “Йоан перевищує всіх, стоїть над усіма,
над патріярхами і пророками, і кожен, хто народився від жінки, нижчий
від Йоана” (св. Амвросій), бо “він прийняв початок благодаті скоріше, як
природу людську” (св. Амвросій), і “Йоан гідний того, що сам Спаситель
дає свідчення його величі” (св. Вернард).
І справді, великим мав
бути той, кого так величають найбільші учителі Христової Церкви, про
якого сам Ісус Христос сказав: “Істинно кажу вам, що між народженими від
жінок не було більшого від Йоана Хрестителя” (Мт. 11, 11). А ось як
оповідає нам Євангеліє від Луки про зачаття і різдво святого Йоана
Хрестителя: “Був за часів Ірода, царя юдейського, один священик на ім’я
Захарія, з черги Авії, та його жінка з дочок Арона на ім’я Єлисавета.
Вони були обидвоє справедливі перед Богом і виконували всі заповіді та
накази Господні бездоганно. Але були бездітні, бо Єлисавета була
безплідна, і вони обидвоє були в літах похилі.
І ось одного разу,
коли Захарія за порядком своєї черги служив перед Богом, згідно зі
звичаєм священичої служби, випав на нього жереб увійти в святилище
Господнє і покадити. А вся сила народу під час кадіння молилася
знадвору. Тоді з’явивсь йому ангел Господній, ставши праворуч кадильного
жертовника. Захарія, побачивши його, стривожився, і страх напав на
нього. Ангел же сказав до нього: «Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва
вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім’я
Йоан. І буде тобі радість і веселість, і багато з його народження
радітимуть; бо він буде великий в очах Господніх; не питиме ні вина, ні
напою п’янкого, і сповниться Духом святим вже з лона матері своєї, і
багато синів Ізраїля наверне до Господа, їхнього Бога. І сам він ітиме
перед ним з духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей і
неслухняних до мудрости праведних, щоб приготувати Господеві народ
прихильний».
Захарія ж сказав до ангела: «По чому знатиму це? Я
бо старий, і жінка моя на схилі свого віку». Ангел озвавсь до нього: «Я
Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та
принести тобі цю благовість. І ось замовкнеш і не зможеш говорити аж до
дня, коли це здійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, які
здійсняться свого часу».
Люди ж чекали Захарії і дивувались, що
він так забарився у святині. Коли ж він вийшов, не міг до них говорити, і
вони зрозуміли, що він видіння бачив у святині. Він же давав їм знаки й
зоставсь німий.
А як скінчилися дні його служби, він повернувся
до свого дому. Після тих днів зачала Єлисавета, його жінка, й таїлася
п’ять місяців, кажучи: «Так учинив мені Господь у ці дні, коли
зглянувся, щоб зняти мою ганьбу між людьми»” (Лк. 1, 5-25).
А
потім здійснилася велика тайна святого Благовіщення. Той сам ангел
Гавриїл звістив Пречистій Діві благу вість. “Тими днями Марія,
зібравшися, пустилася швидко в дорогу в гірську околицю, в місто Юди.
Увійшла вона в дім Захарії і привітала Єлисавету. І як почула Єлисавета
привіт Марії, здригнулася дитина в її лоні, і Єлисавета сповнилася
Святим Духом” (Лк. 1, 39-41). Тут відбулася зустріч Пречистої Діви з
тіткою Її Єлизаветою, яка промовила пророчі слова (див. Лк. 1, 42-45). І
відповідь Пресвятої Богородиці: “Величає душа моя Господа...” (див. Лк.
1, 46-55), що з Її серця і вуст піднеслися до неба.
“Тим часом
настав Єлисаветі час родити, і вона вродила сина. Її сусіди та родина
почули, що Господь виявив їй своє велике милосердя, і радувалися з нею.
Восьмого дня прийшли обрізати хлоп’я і хотіли назвати його ім’ям його
батька – Захарія; його ж мати заговорила, кажучи: «Ні, він зватись буде
Йоан». Кажуть до неї: «Та у твоїй родині нема нікого, хто звався б таким
ім’ям». І знаками спитали його батька, як би хотів, щоб той назвався. І
попросивши табличку, він написав: «Йоан – його ім’я». Всі тому
дивувались. Тієї ж хвилини відкрились його уста і язик розв’язався, і
він почав говорити та благословити Бога. І страх напав на всіх їхніх
сусідів; по всіх гірських околицях Юдеї про все це говорили. Усі, що про
те чули, берегли в своїм серці й казали між собою: «Що воно з того
хлоп’яти буде?» І справді рука Господня була з ним. А Захарія, його
батько, сповнився Святим Духом і почав пророкувати: «Благословен
Господь, Бог Ізраїля, що навідався і звільнив народ свій і що підняв нам
спасенну потугу в домі Давида, слуги свого; як то Він сповістив був
устами святих своїх від віку пророків, що нас спасе від наших ворогів та
з рук всіх тих, що нас ненавидять, що вчинить милосердя з нашими
батьками, що згадає на святий союз свій; клятву, якою Він був поклявся
Авраамові, нашому батькові, що дасть нам, звільненим з рук ворогів,
служити йому безстрашно у святості та справедливості, перед ним увесь
вік наш. А ти, дитино, пророком Вишнього назвешся, бо ти ходитимеш перед
Господом, щоб приготувати Йому дорогу, дати Його народові знання
спасіння через відпущення гріхів їхніх, завдяки сердечній милості нашого
Бога, з якою зглянулось на нас Світло з висоти, щоб освітити тих, що
сидять у темряві та в тіні смертній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу
миру». Дитя ж росло й скріплялося на дусі та перебувало в пустині аж до
дня свого об’явлення Ізраїлеві” (Лк. 1, 57-80).
Про молодість
святого пророка Святе Письмо подає дуже скупі відомості: дитя росло і
кріпилося Духом і перебувало в пустелі аж до публічної появи перед
Ізраїлем. Молодим “Йоан залишає світ, утікає від людей, забуває про все і
свій погляд звертає лишень у висоту Божества” (св. Вернард), а “життя
Йоана Хрестителя було нічим іншим, як одним безперервним постом” (св.
Василій). Покутою він приготовляється до звершення свого великого
посланництва, його життя своєю суворістю перевищує життя всіх
пустельників, і “жодної плями не могло бути на тому, у кого була повнота
благодаті” (св. Євсевій). Та послухаймо, що каже Святе Письмо: “Того
часу з’явився Йоан Хреститель і проповідував у пустині Юдейській. Він
говорив: «Покайтесь, бо наблизилося небесне царство». Це ж той, що про
нього говорив пророк Ісая: «Голос вопіющого в пустині: Приготуйте
Господню дорогу, вирівняйте стежки Його».
А той Йоан мав одежу з верблюжого волосу й пояс ремінний на крижах у себе; їжа ж його була – сарана й мед дикий.
Тоді
виходили до нього Єрусалим і вся Юдея, і вся околиця йорданська 6. і
приймали хрещення від нього в річці Йордані, сповідаючись у своїх
гріхах. Побачивши, що сила фарисеїв та садукеїв іде на хрещення до
нього, він до них мовив: «Гадюче поріддя! Хто вас навчив тікати від
наступаючого гніву? Принесіть же плід, гідний покаяння, і не гадайте, що
можете самі собі казати: Маємо за батька Авраама. Кажу бо вам, що Бог з
цього каміння може розбудити (до життя) дітей Авраама. Сокира вже при
корінні дерев: кожне дерево, що не приносить доброго плоду, зрубають і в
вогонь кинуть. Я вас хрещу водою на покаяння, а той, хто йде за мною,
від мене потужніший, і я негідний носити Йому взуття. Він вас хреститиме
Духом Святим і вогнем. Лопата вже в руці в Нього, і Він очистить тік
свій та збере свою пшеницю до засіків, а полову спалить вогнем
невгасним»” (Мт. 3, 1-12).
“Люди питали його: «Що ж нам робити?»
Він відповів їм: «Хто має дві одежі, нехай дасть тому, що не має. А хто
має харч, нехай так само зробить». Прийшли також митарі хреститись і
йому мовили: «Учителю, що маємо робити?» А він сказав їм: «Нічого більше
понад те, що вам призначено, не робіть». Вояки теж його питали: «А ми
що маємо робити?» Він відповів їм: «Нікому кривди не чиніть, фальшиво не
доносьте і вдовольняйтесь вашою платнею»” (Лк. 3, 10-14). Так святий
Йоан “звіщав народові Добру Новину” (Лк. 3, 18). Аж настав день, коли
сам Спаситель прийшов прийняти хрещення від Йоана. Йоан спротивився
цьому, кажучи: “Мені самому треба хреститися в Тебе, а Ти приходиш до
мене?” (Мт. 3, 14), однак підкорився волі Спасителя, охрестив Його і
став свідком Богоявлення – він почув голос Отця небесного: “Це Син мій
любий, що Його я вподобав” (Мт. 3, 17).
“Хрещення Йоана – це
кінець Старого і початок Нового Завіту; Йоан Хреститель був початком
Євангелія Ісуса Христа” (св. Кирило Єрусалимський). Він не припиняв
проповідувати і після хрещення Ісуса, однак про це вже розповімо з
нагоди празника Усікновення Чесної Голови Йоана Хрестителя (28 серпня).
Нині честь і поклін віддаймо Різдву святого Йоана, Предтечі і Хрестителя
Христового, і просімо його, щоб своїми молитвами вимолив нам покаяння і
вічну пам’ять про те, що “сокира вже при корінні дерев: кожне дерево,
що не приносить доброго плоду, зрубають і в вогонь кинуть” (Мт. 3, 10).
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких
Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає".
Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар